Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами.
При проведенні узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами, використані судові рішення господарських судів Харківської, Сумської та Полтавської областей; постанови апеляційного господарського суду; постанови Вищого господарського суду України; матеріали «Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01.01.2004 р.; Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»; Постанова № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
При розгляді справ цієї категорії господарські суди керувалися Цивільним кодексом України; Господарським кодексом України; Господарським процесуальним кодексом України; Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та іншими нормативними актами.
Предметом розгляду у справах з корпоративних спорів були вимоги: про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства; визнання недійсними установчих документів господарських товариств, внесення змін до установчих документів господарського товариства; вихід, виключення учасника та виділ частки у майні товариства, інші вимоги.
Надаємо аналіз практики розгляду спорів у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами.
Підвідомчість (підсудність) корпоративних спорів господарським судам.
Законодавством передбачено, що до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками ( засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії суди керуються поняттям корпоративних прав, визначених частиною першою статті 167 ГК України.
Проте в судовій практиці трапляються випадки, коли до господарського суду зверталися фізичні особи про скасування рішення засновників колективного підприємства. Суд порушував провадження та розглядав такі справи по суті в порядку господарського судочинства.
Наприклад, ФО Кічерман О.П. звернувся до господарського суду з позовом до Колективного підприємства «Монтажник» про скасування рішення засновників КП «Монтажник» від 19.04.2013 р. щодо зміни керівництва підприємства, рішення засновників КП «Монтажник» від 31.05.2013 р. про втрату установчих документів, рішення засновників КП «Монтажник» від 29.05.2013 р., яким затверджено склад правління, рішення засновників КП «Монтажник» від 10.06.2013 р. щодо збільшення розміру статутного капіталу підприємства, рішення засновників КП «Монтажник» від 29.06.2013 р., яким звільнено з посади голову ревізійної комісії.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2013 р. у справі № 922/4274/13 позов задоволено частково. Скасовано рішення засновників КП «Монтажник» від 19.04.2013 р., на якому вирішено питання щодо зміни керівництва підприємства та вирішено питання щодо загальної політики підприємства, зокрема, прийнято рішення щодо відчуження основних фондів КП «Монтажник»; скасовано рішення засновників КП «Монтажник» від 29.05.2013 р., яким прийнято рішення про затвердження складу правління, про збільшення розміру статутного капіталу підприємства та затвердження нової редакції Статуту; скасовано рішення засновників КП «Монтажник» від 10.06.2013 р., яким змінено склад учасників підприємства, змінено юридичну адресу підприємства, затверджено нову редакцію статуту; скасовано рішення засновників КП «Монтажник» від 19.06.2013 р., яким було прийнято рішення щодо звільнення з посади голови ревізійної комісії, звільнення з посади директора підприємства, призначення на посаду директора підприємства, затвердження складу керівного органу підприємства, виключення та прийняття до складу засновників нових членів, збільшення розміру статутного капіталу та затвердження нової редакції Статуту підприємства. В решті позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін з посиланням на норми цивільного та господарського права, зокрема, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 113, 87, 88 ЦК України, ст.ст. 79, 82 ГК України, які визначають правові ознаки господарських товариств. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважала, що КП «Монтажник» є господарським товариством в розумінні ст. 79 ГК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», оскільки згідно зі Статутом КП «Монтажник», останнє засновано кількома особами, а його статутний фонд розділений на частки, встановлені Статутом.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 р. скасовано постанову апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2013 р. Провадження у справі припинено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що нормами чинного законодавства визначено вичерпний перелік форм (видів) господарських товариств, а саме, ч. 2 ст. 113 ЦК України, ст. 80 ГК України та ч.3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що до господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Колективне підприємство до визначеного наведеними нормами переліку не включено.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Колективне підприємство « Монтажник» не є господарським товариством, а процесуальним законом до підвідомчості господарських судів не віднесено розгляд справ у спорах, пов’язаних з діяльністю та управлінням інших суб’єктів господарювання, сторонами у яких є фізичні особи, даний спір не є корпоративним, та з урахуванням суб’єктивного складу сторін не є таким, що підвідомчий господарським судам України.
Спори про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства.
У справах з корпоративних спорів найчастіше заявлялися вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства. Причиною звернення із зазначеними вимогами були порушення прав учасників господарського товариства на участь у загальних зборах товариства; порушення вимог цивільного законодавства та статуту господарського товариства; порушення процедури підготовки, реєстрації та проведення загальних зборів господарського товариства; порушення строку повідомлення про проведення загальних зборів тощо.
Встановивши, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства прийнято неправомочним та незаконним складом учасників, суди визнавали такі рішення недійсними.
Наприклад, ТОВ «Спецтех-Хаер» звернулося до господарського суду з позовом до Геченкової Л.В. та ТОВ «Керуюча фірма «АДАМАНТ» про визнання недійсним рішення учасників господарського товариства та визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Спецтех-Хаер» вказувало на те, що право власності на корпоративні права в статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант» перейшло до позивача та Кірюшина В.О. ( третя особа) з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, тобто з 08.08.2013 р., а отже, рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант», оформлене протоколом від 12.09.2013 р., є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси учасників товариства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2013 р. у справі № 922/4067/13, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р., позов, з урахуванням зменшення позовних вимог, задоволено. При вирішенні спору суди виходили з того, що рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант», оформлене протоколом від 12.09.2013 р., прийнято за участю особи, яка на момент прийняття даного рішення вже не була учасником товариства, оскільки відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.08.2013 р. продала свою частку у товаристві, а отже, спірне рішення є таким, що не відповідає чинному законодавству.
Судами встановлено, що ТОВ «Керуюча фірма «Адамант» відповідно до статуту у новій редакції від 30.08.2012 р., є товариством з обмеженою відповідальністю з одним учасником, яким є фізична особа-громадянка України Геченкова Л.В., яка володіє 100% в статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант», що становить у грошовому розмірі 5455,00 грн.
08.08.2013 р. між Геченковою Л.В., від імені якої діяла Гедзей Н.В. на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ТОВ «Спецтех-Хаер» від імені якого діяла Борисенко Е.В. на підставі нотаріально посвідченої довіреності, укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Керуюча фірма «Адамант». За умовами укладеного договору продавець (Геченкова Л.В.) зобов'язалася в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупців (ТОВ «Спецтех-Хаер» та Кірюшина В.О.) свою частку у статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант», що становить 100% статутного капіталу товариства, а покупці зобов'язалися в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити зазначену частку. ТОВ «Спецтех-Хаер» отримало частку від загального розміру статутного капіталу товариства, що складає 24,0% (1309,00 грн.) в статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант»; громадянин України Кірюшин В.О. отримав частку від загального розміру статутного капіталу товариства, що складає 76,0% (4146,00 грн.) в статутному капіталі ТОВ. Повний розрахунок за цим договором здійснено сторонами ще до підписання договору, про що сторони підтвердили своїм підписом під договором. Умовами вказаного договору сторони погодили, що з моменту його підписання покупці набувають право на призначення посадових осіб і працівників товариства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства. Тобто, фактично набувають права власників корпоративних прав товариства.
08.08.2013 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «КФ «Адамант», на яких у присутності Гедзей Н.В., представника Геченкової Л.В., представника ТОВ «Спецтех-Хаер» Борисенко Е.В. та громадянина України Кірюшина В.О. було прийнято рішення про виключення Геченкової Л.В. зі складу ТОВ «КФ «Адамант» та про включення до складу учасників товариства ТОВ «Спецтех-Хаер» Кірюшина В.О., а також затверджено нову редакцію статуту ТОВ «КФ «Адамант».
03.09.2013 р. Геченкова Л.В. нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила Кудрявцева В.І. представляти її інтереси як учасника ТОВ «КФ «Адамант». 04.09.2013 р. вказана особа звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лобанової О.Г. із заявою про скасування довіреності на представництво своїх інтересів Гедзей Н.В., про що зроблено відповідний запис у Єдиному реєстрі довіреностей.
12.09.2013 р. представниками Геченкової Л.В. Кудрявцевим В.І. та Петровським О.А. проведені загальні збори учасників товариства. Згідно наявного протоколу загальні збори учасників товариства правомочні приймати рішення, оскільки присутні представники учасника товариства, якому належить 100 відсотків голосів. На зборах прийнято рішення про припинення ТОВ «КФ «Адамант» в результаті ліквідації; про призначення ліквідаційної комісії товариства у складі голови ліквідаційної комісії - Кудрявцева В.І. та про встановлення строку та порядку подання кредиторами своїх вимог до ТОВ «КФ «Адамант». 16.09.2013 р. на підставі рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант» від 12.09.2013 р. до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України були внесені відомості про знаходження товариства у стані припинення за рішенням власника.
З посиланням на ст. 167 ГК України, ст. 147, 328, 334 ЦК України та враховуючи п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди зазначили, що представник за довіреністю - Гедзей Н.В. 08.08.2013 р. мала належне коло повноважень на представництво інтересів Геченкової Л.В. для укладання правочину щодо відчуження корпоративних прав на користь ТОВ «Спецтех-Хаер» та Кірюшина В.О. та на участь у загальних зборах ТОВ «КФ «Адамант» та дійшли висновку про необґрунтованість доводів Геченкової Л.В. щодо її необізнаності відносно укладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Закон України «Про господарські товариства» визначає загальні збори учасників як вищий орган товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів. Статтею 145 Цивільного кодексу України визначено компетенцію загальних зборів учасників господарського товариства.
З огляду на вказані норми законодавства, суд зазначив, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
З урахуванням положень ст.ст. 321, 328, 334 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку про те, що право власності на корпоративні права у статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант» перейшло до ТОВ «Спецтех-Хаер» та Кірюшина В.О. з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 08.08.2013 р., а корпоративні права останні набули з моменту включення їх до складу учасників товариства відповідним рішенням загальних зборів від 08.08.2013 р. Визнано недійсним рішення загальних зборів від 12.09.2013 р., як таке, що прийнято неправомочним та незаконним складом учасників ТОВ «КФ «Адамант», оскільки на час їх проведення єдиними учасниками товариства були ТОВ «Спецтех-Хаер» та Кірюшин В.О.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014 р. постанову апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. залишено без змін.
Практикою підтверджено, що встановлення судом факту порушення рішеннями загальних зборів прав та законних інтересів учасника господарського товариства є підставою для визнання недійсним цього рішення.
Усправі № 922/3969/13 за позовом фізичної особи Числова С.І. до ТОВ «Лиман-Вільча», треті особи - Реєстраційна служба Вовчанського РУЮ Харківської області, Аббасов А.К. про визнання недійсним рішення загальних зборів та змін до Статуту рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2013 р., залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р., позов задоволено.
Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ «Лиман-Вільча» у новій редакції від 03.10.2012 р. учасниками товариства є громадянин Азербайджану Аббасов А.К., який володіє 50% у статутному капіталі товариства, що становить у грошовому еквіваленті 1997383,50 грн., та громадянин України Числов С.І., який володіє 50% у статутному капіталі товариства, що становить у грошовому еквіваленті 1997383,50 грн. Усього статутний капітал товариства утворений у розмірі 3994767,00 грн. 15.11.2012 р. проведені загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом від 15.11.2012 р., з порядком денним про внесення змін і доповнень до Статуту товариства. На зборах були присутні засновники Числов С.І. та Аббасов А.К
За результатами розгляду питання порядку денного прийняті рішення про перерозподіл часток учасників у статутному фонді товариства, затвердження змін і доповнень до Статуту підприємства, накладення заборони на відчуження майнової частки Числова С.І. в статутному фонді товариства без його згоди, внесення відповідних змін і доповнень до Статуту товариства, доручення Аббасову А.К. здійснити реєстрацію відповідних змін і доповнень до Статуту товариства згідно з діючим законодавством. На підставі рішення щодо перерозподілу часток учасників в статутному фонді товариства, 21.12.2012 р. державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області Альохіною Ж.В. проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд посилався на наявність ряду порушень при проведенні загальних зборів товариства, які призвели до прийняття неправомірного рішення.
Судами встановлено, що Числов С.І. був присутній на загальних зборах учасників, тобто був обізнаний про час та місце їх проведення, був головою зборів, голосував «за» по питанням порядку денного, заперечень не мав, про що власноруч поставив особистий підпис. Для державної реєстрації змін до Статуту товариства 21.12.2012 р. також поставив особистий підпис на титульній сторінці Статуту.
З посиланням на положення ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. ст. 58-61 Закону України «Про господарські товариства» в сукупності з фактичними обставинами справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно визначено, що порушення, допущені під час скликання загальних зборів учасників господарського товариства, є підставою для задоволення позовних вимог позивача. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що відповідні порушення дійсно мали місце, однак, зважаючи на те, що Числов С.І. був присутнім на зборах, мав змогу відмовитися від участі у загальних зборах учасників 15.11.2012 р., а натомість, погодився з пропозицією Аббасова А.К. щодо проведення зборів, голосував на них та підписував документи – такі порушення не можуть бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, про що безпідставно зазначив суд першої інстанції. Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що наявність інших порушень норм чинного законодавства при проведенні загальних зборів товариства та внесенні змін до статуту є підставою для визнання таких актів недійсними.
З матеріалів справи вбачається, що необхідність перерозподілу часток учасників товариства учасник Аббасов А.К. обґрунтовував тим, що вартість основних фондів і матеріальних цінностей, що внесені Числовим С.І. до статутного фонду, є завищеною. У протоколі загальних зборів було зазначено, що необхідність подальшого розвитку підприємства вимагає поповнення статутного фонду грошовими коштами. Після переоцінки основних засобів (будівлі і споруди), внесених до статутного фонду підприємства, доля Числова С.І. знизиться і складе 20%, а доля Аббасова А.К. збільшиться і складе 80%. Загальний розмір статутного фонду залишиться незмінним і складає 3994767,00 грн.
З посиланням на ст.ст. 4, 51 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 88, 143 Цивільного кодексу України, ст. 82 Господарського кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що Статут ТОВ «Лиман-Вільча» не містить положень щодо переоцінки вартості частки у статутному капіталі у разі зміни вартості майна, внесеного як вклад, та не встановлює порядку визначення розміру частки у разі внесення додаткових внесків. Таким чином, рішення про зменшення частки позивача, у зв'язку із зміною вартості майна, внесеного як вклад до статутного капіталу товариства та рішення про збільшення частки іншого учасника товариства через додатковий внесок, не відповідає вимогам чинного законодавства України.
За результатами розгляду питання порядку денного про внесення змін і доповнень до Статуту товариства прийнято ряд рішень, зокрема, щодо переоцінки часток учасників товариства. Спірне рішення загальних зборів не містить передбаченої законом інформації про порядок, склад та розмір додаткового внеску Аббасова А.К., тобто порушує вимоги законодавства, відсутня інформація про зниження грошової частки Числова С.І. у розмірі 120110,50 грн., яка була зазначена у статуті в попередній редакції (станом на час проведення оскаржуваних зборів).
Враховуючи викладене та приписи п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про переоцінку часток учасників, хоча дане питання не було внесено до порядку денного, що суттєво вплинуло на порушення прав та законних інтересів позивача шляхом зниження його частки у статутному капіталі до 20%, отже є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.
Є випадки, коли акціонери, звертаючись до суду, обґрунтовують позови тим, що всупереч вимогам чинного законодавства та статуту товариства, вони не були повідомлені належним чином про проведення позачергових зборів, у зв’язку з чим не мали змоги прийняти участі в них.
При встановленні судом недотримання акціонерним товариством положень законодавства щодо повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів суд приймає рішення про визнання недійсними рішень, прийнятих на цих зборах.
Наприклад,ТОВ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» та Гавриленкова М.П. звернулися до господарського суду з позовом до ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про визнання частково недійсним рішення позачергових зборів акціонерів. Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2013 р. у справі № 917/2002/13 позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. рішення місцевого господарського суду від 17.12.2013 р залишено без змін.
Судами встановлено, що25.05.2012 р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат», до порядку денного яких, включені питання про обрання голови, секретаря, лічильної комісії та затвердження її складу, внесення змін до Статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції на вимогу акціонера, обрання уповноваженої особи для підписання Статуту від імені товариства та здійснення необхідних дій для проведення державної реєстрації Статуту.
Порядок проведення загальних зборів та повідомлення акціонерів встановлено ст. 35, 40 Закону України « Про акціонерні товариства». Відповідно до ст. 41 вказаного Закону та п.10.1.45 Статуту наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60% голосуючих акцій. Порядок повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів акціонерів визначено у Статуті ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат».
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними.
З посиланням на положення Закону України «Про акціонерні товариства» та приписи п.п.17, 18, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди зазначили, що ПАТ «Хорольський молоконсервний комбінат дитячих продуктів» не доведено належними та допустимими доказами дотримання положень Закону та Статуту щодо повідомлення акціонерів про проведення спірних загальних зборів, не подано оформленого належним чином реєстру учасників зборів, які зареєструвалися у день проведення вказаних загальних зборів акціонерів, документально підтвердженого переліку акціонерів, які мали право брати участь у вказаних зборах.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 р. у справі № 917/612/13 за позовом ТОВ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» до ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 25.05.2012 р. було частково визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Хорольський МКК ДП» в частині відчуження 8-ми товарних знаків товариства. Вказаним рішенням встановлено неможливість визначення наявності кворуму на загальних зборах акціонерів, які відбулися 25.05.2012 р.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2012 р. у справі № 18/1436/12 визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.10.2007 р., за яким право власності на акції ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» у кількості 2448000 штук перейшло до Міжнародної комерційної компанії «Нутрітек Інтернешнл Корп», та визнано право власності на вказані акції за ВАТ «Нутрінвест».
Колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішень на загальних зборах акціонерів 25.05.2012 р. був відсутній кворум, що є безумовною підставою для визнання вказаних рішень недійсними. Колегія суддів вважала, що позивачі були позбавлені законного права на участь у позачергових загальних зборах Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів». Окрім того, враховуючи відсутність на зазначених позачергових загальних зборах кворуму, не можна вважати такі збори повноважними, а прийняті на них рішення законними.
Відсутність доказів на підтвердження наявності безумовних підстав для визнання загальних зборів учасників господарського товариства недійсними свідчить про правомірність прийнятих на них рішень.
У справі № 920/1045/13 за позовом Клочка С.М. до ТОВ «Сумське АТП-15927», треті особи: Кощій С.В., Школьний С.Л. про визнання недійсним рішення загальних зборів рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Під час розгляду справи судами встановлено, що учасниками ТОВ «Сумське АТП-15927» були: Кощій С.В. та Клочко С.М. з частками в статутному фонді товариства по 50 % кожен. 14.06.2009 р. відбулися загальні збори учасників товариства, на яких прийняті рішення про звільнення з посади директора товариства Школьного С.Л. та про призначення на зазначену посаду Кощія С.В. На вказаних зборах були присутні учасники товариства Кощій С.В. та Клочко С.М., що в сукупності становить 100 % голосів учасників. Після розгляду загальними зборами учасників товариства питань порядку денного прийнято рішення про звільнення Школьного С.Л. від обов’язків директора з 14.06.2009 р. та призначення директором Кощія С.В. з 15.06.2009 р.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації .
Враховуючи, що на загальних зборах були присутні учасники ТОВ «Сумське АТП-15927», які у сукупності володіють 100% статутного (складеного) капіталу, то оскаржувані загальні збори провадилися за наявності кворуму, а рішення, які на них приймалися були повноважними.
Відповідно до п. 7.3 Статуту товариства загальні збори учасників товариства оформлюються протоколом, який свідчить, що прийняті на зборах рішення відповідають питанням, які поставлені на розгляд до порядку денного.
Стосовно твердження Клочка С.М. про зазначення в порядку денному протоколу загальних зборів від 14.06.2009 р. питання про призначення керівника підприємства без вказівки посади та найменування юридичної особи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з посиланням на п. «г» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», зазначила, що протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП-15927» від 14.06.2009 р., в якому зафіксовано присутність на зборах Кощія С.В. та Клочка С.М., не містить жодних заперечень або зауважень до його змісту та підписаний обома учасниками товариства. Отже, на загальних зборах учасників товариства прийняті рішення тільки з тих питань, які включені до порядку денного, жодних інших питань на загальних зборах учасників товариства не розглядалося.
Оскільки питання про зміну статутного капіталу товариства не було предметом розгляду загальними зборами учасників товариства 14.06.2009р., це свідчить про відсутність третьої безумовної підстави для визнання рішення зборів учасників товариства недійсним.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, не надав належних та допустимих доказів в підтвердження наявності безумовних підстав для визнання загальних зборів учасників товариства – недійсними.
Щодо твердження Клочка С.М. про порушення порядку та строків проведення загальних зборів учасників товариства, що позбавило його можливості скористатися правом вимагати розгляду додаткових питань на загальних зборах учасників товариства щодо обрання на посаду його або іншу особу директором товариства, належним чином підготуватися до зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду, з посиланням на ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», положення п. 7.5 Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927» в редакції 2008 р., враховуючи п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13, зазначила, що оскільки Школьний С.Л. займав посаду директора товариства та виконував відповідно до Статуту поточне керівництво товариством, наявність заяви Школьного С.Л. від 14.06.2009 р. з вимогою звільнити його від обов’язків директора свідчить про негайну потребу в скликанні позачергових загальних зборів учасників товариства. Посилання Клочка С.М. на відсутність Школьного С.Л. на загальних зборах учасників товариства, що, на думку позивача, свідчить про відсутність повідомлення про їх проведення, не відповідає дійсності, оскільки нормами діючого законодавства передбачено можливість скликання загальних зборів учасників не тільки директором підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що учасник товариства Клочко С.М. був присутнім на загальних зборах учасників товариства, оскільки протокол загальних зборів підписаний особисто Клочком С.М., що не заперечував позивач. Щодо порушення строків належного повідомлення Клочка С.М. про проведення позачергових зборів загальних зборів учасників товариства, колегія суддів, з посиланням на ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», перевіривши наскільки недодержання порядку та строків проведення загальних зборів учасників товариства вплинуло на можливість Клочка С.М., як учасника ТОВ «Сумське АТП-15927», реалізувати своє право, передбачене законом, встановила, що оскільки позивач володіє 50% статутного капіталу товариства, позиція та результат голосування Клочка С.М. з віднесених до порядку денного питань має вирішальне значення.
Посилання позивача на невідповідність протоколу від 14.06.2009 р. вимогам Закону України «Про господарські товариства» та Статуту товариства, як підставу для визнання рішення загальних зборів учасників товариства недійсними, визнані судами необґрунтованими з огляду на те, що приписи діючого законодавства не містять чітких вимог до оформлення протоколу загальних зборів учасників господарських товариств.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що оскільки в протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП-15927» зафіксовані всі необхідні підстави, передбачені нормами діючого законодавства, відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів.
Вищий господарський суд України в постанові від 16.04.2014 р. підтримав правову позицію місцевого господарського та апеляційного господарського судів.
Спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, а також щодо внесення змін до установчих документів господарського товариства.
У ході вивчення справ цієї категорії встановлено, що місцеві господарські суди розглядали спори про визнання недійсними окремих положень статуту господарських товариств та визнання недійсними змін до установчих документів.
Судовою практикою підтверджено, що підставами для визнання статуту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який затвердив цей статут, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Встановивши, що відповідні положення статуту господарського товариства порушують права та охоронювані законом інтереси учасника господарського товариства, суд приймає рішення про задоволення позову.
У справі № 920/1768/13 за позовом Клочка С.М. до ТОВ «Сумське АТП-15927» та Сумського міського управління юстиції, третя особа - Кощій С.В. про визнання недійсними окремих положень Статуту та зобов’язання вчинити певні дії рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2013 р. в задоволенні позову відмовлено з посиланням на безпідставність позовних вимог.
Постановою апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним п. 7.6 (абзаців 1-4) Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927» в редакції від 27.03.2008 р. та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним п. 7.6 (абзаців 1-4) Статуту. В іншій частині рішення залишено без змін.
Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідно до статуту ТОВ «Сумське АТП-15927» (в редакції від 27.03.2008 р.) учасниками товариства є гр. Кощій С.В. та гр. Клочко С.М. Розмір статутного (складеного) капіталу товариства становить 1000000,00 грн., який розподіляється між учасниками наступним чином: Кощій С.В. – 50% статутного (складеного) капіталу в розмірі 500000,00 грн., Клочко С.М. – 50% статутного (складеного) капіталу в розмірі 500000,00 грн. Між учасниками товариства проводились чисельні судові провадження, за результатами яких був встановлений наступний розподіл часток між позивачем та третьою особою: Кощій С.В. – 40% статутного (складеного) капіталу в розмірі 400000,00 грн., Клочко С.М. – 60% статутного (складеного) капіталу в розмірі 600000,00 грн. У подальшому учасниками товариства зміни до статуту, зокрема, щодо визначення дійсної частки кожного учасника, не вносилися, отже, діючим є Статут ТОВ «Сумське АТП-15927» в редакції від 27.03.2008 р.
Суди, з посиланням на ст. 43 Закону України «Про господарські товариства», ст. 143 Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 82 Господарського кодексу України та урахуванням п. п. 1, 14, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», зазначили, що Статут товариства може бути визнаний недійсним за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи Статут не відповідає вимогам законодавства; порушення, допущені при його прийнятті та затвердженні, не могли бути усунені; відповідні положення статуту порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.
Судами встановлено, що позивач не навів жодної підстави для визнання недійсним п. 4.5 Статуту в частині розміру часток у статутному капіталі товариства, тобто, не обґрунтував, у чому полягає його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Більш того, позивач підтвердив, що станом на час внесення останніх змін до Статуту (в редакції від 27.03.2008 р.), частка його учасників дійсно була по 50% у кожного. Єдиною підставою для визнання недійсним вказаного пункту Статуту позивач зазначав його невідповідність судовому рішенню, яке було прийнято після затвердження останньої редакції статуту (у 2012 р.) та на підставі якого фактично і змінилися частки позивача і третьої особи. Подальші фактичні дії сторін чи прийняті судові акти по зміні частки учасників у статутному капіталі товариства не можуть бути підставою для визнання недійсним положень статуту, а є лише підставою для подальшого внесення відповідних змін самими ж учасниками товариства до свого Статуту, а у разі невиконання вказаних позивачем судових рішень у нього виникає право на їх примусове виконання в порядку, встановленому діючим законодавством.
Статті 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачають, що внесення змін до Статуту товариства, у тому числі зміни розміру його статутного капіталу є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідне положення передбачено у п. 7.2 Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927».Викладене підтверджено п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», згідно якого суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв’язку з тим що, це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Враховуючи , що позивач не надав доказів, що положення п. 4.5 Статуту щодо розподілу часток у статутному договорі товариства вимогам діючого законодавства не відповідає, суди дійшли висновку, що позовна вимога про визнання недійсним п. 4.5 статуту ТОВ «Сумське АТП-15927» в частині розподілу часток у статутному капіталі та встановлення вірного розподілу часток між його учасниками: Кощій С.В. – 40%, Клочко С.М. – 60% задоволенню не підлягає.
Крім того, судами відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Сумського міського управління юстиції внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з урахуванням рішення суду щодо розподілу статутного капіталу між учасниками товариства та зобов’язання державного реєстратора здійснити відповідні реєстраційні дії, спрямовані на виконання вказаного рішення суду, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 4.5 Статуту та перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, оскільки відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» зміни до статуту, пов’язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним положень Статуту, які передбачають обмеження на призначення директора товариства, який є його учасником, а саме, «даний пункт діє в разі призначення директора не з складу учасника товариства», суди відмовили у її задоволенні з посиланням на те, що встановлене обмеження не може вважатися дискримінацією прав особи, що є директором не зі складу учасників товариства, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товариства з обмеженою відповідальністю виконавчим органом є директор (дирекція), який діє від імені товариства в межах, встановлених даним законодавством та установчими документами. Позивач не надав доказів дискримінації по принципу участі у товаристві та порушення його прав як людини, оскільки закон надав можливість учасникам товариства з метою захисту їх інтересів ввести певні обмеження у діяльності директора, у тому числі обмеження щодо розміру угод, що будуть укладатися без згоди учасників товариства, у разі призначення директора не зі складу учасників товариства.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним положень п. 7.6 (абзаців 1-4) Статуту товариства стосовно вирішення питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів господарського товариства та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з посиланням на те, що висновки суду першої інстанції про те, що зазначені положення статуту товариства не протирічать вимогам ст. 59 Закону України «Про господарські товариства», оскільки вказана норма встановлює загальне правило про необхідну кількість голосів для прийняття певної категорії рішень учасниками товариства, а п. 7.6 Статуту взагалі не містить положення про кількість голосів, необхідних для прийняття рішень по питанням, віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів та іншим питанням, а лише конкретизує процедуру знайдення консенсусу при виникненні різних точок зору учасників товариства на вирішення певного питання, є необґрунтованими.
Положення пункту 7.6 Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927» (абзаци 1-4) передбачає, що зазначені в ньому рішення (з питань, віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів та питань, на які директор товариства повинен отримати попередню письмову згоду учасників) приймаються учасниками незалежно від розміру їх внеску до статутного фонду за взаємною згодою (консенсусом). Абзаци 2-4 цього пункту встановлюють процедуру прийняття таких рішень та подальшу ліквідацію товариства за відсутності відповідної згоди, тобто є похідними від абзацу 1, не можуть існувати окремо, а тому їх слід розглядати в сукупності.
Статтями 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» встановлений чіткий порядок прийняття рішень загальними зборами товариства, в той час як положення п. 7.6 (абзаци 1-4) Статуту товариства фактично змінюють такий порядок, що суперечить вимогам ст. 59 Закону. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що даний пункт підлягає визнанню недійсним, оскільки на момент його прийняття (внесення змін 2008 року) та розгляду справи у суді вказаний пункт не відповідав вимогам законодавства; порушення, допущені при його прийнятті та затвердженні, не можуть бути усунені та відповідні положення Статуту порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, як учасника товариства.
Законодавством встановлено та практикою підтверджено, що внесення змін до статуту господарського товариства належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
У справі № 917/2155/13 за позовом Петрусевича Ю.М. до ВВКАТ «Полтавський дослідно-експериментальний завод» про приведення Статуту та внутрішніх положень ВАТ «Полтавський ДЕЗ» у відповідність до норм
Закону України «Про акціонерні товариства» рішенням господарського суду Полтавської області від 09.01.2014 р. у позові відмовлено.
Судом встановлено, що ВАТ «Полтавський дослідно-експериментальний завод» створено за рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області шляхом перетворення ДП «Полтавський дослідно-експериментальний завод» у відкрите акціонерне товариство. Петрусевич Ю.М. є власником іменних простих акцій ВАТ «Полтавський дослідно-експериментальний завод» у загальній кількості 362494 шт., що складає 44,0834% статутного капіталу товариства. Загальні збори учасників товариства, заплановані на жовтень, грудень 2010 р., березень 2011 р., березень 2012 р., березень 2013 р., не відбулися з огляду на відсутність встановленого законом кворуму, що підтверджено протоколами мандатної комісії (реєстратора) за вказані дати.
Пунктом 23
ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства. Пунктом 4 роз'яснення від 14.07.2009 р. № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з набранням ним чинності» роз’яснено порядок приведення у відповідність до норм цього Закону діяльності ВАТ та ЗАТ. Зокрема, зазначено, що починаючи з 30.04.2009 р. всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще не привели свою діяльність у відповідність із
Законом України «Про акціонерні товариства», зобов'язані керуватись у своїй діяльності нормами
Цивільного кодексу України,
Господарського кодексу України,
Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»,
Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»,
Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та
Закону України «Про управління об'єктами державної власності», в тому числі тими, що внесені до зазначених законодавчих актів
розділом XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства». Аналогічні приписи містить розділ 7 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (із змінами та доповненнями).
З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація змін до Статуту відповідача щодо приведення діяльності ВАТ «Полтавський ДЕЗ» у відповідність до вимог
Закону України «Про акціонерні товариства» на момент розгляду даної справи у суді та прийняття рішення у справі не проведена. Враховуючи приписи наведених норм права, з 30.04.2011 р. на відповідача поширюються норми
Закону України «Про акціонерні товариства».
За приписами
ст. 33 вказаного Закону до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, питання внесення змін до статуту товариства. Аналогічні положення містить пп. 8.2.3 Статуту ВВКАТ «Полтавський дослідно-експериментальний завод».
Відповідно до
ст. 160 Цивільного кодексу УкраїниНаглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим
Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
У п. 8.1 Статуту ВВКАТ «Полтавський дослідно-експериментальний завод» до органів управління товариством віднесено раду акціонерного товариства, компетенція якої визначена п. 8.3 Статуту.
Судом встановлено, що вирішення питань, які Петрусевич Ю.М. визначив як предмет позовних вимог, належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, в той час як суд в силу
ст. 19 Конституції України та положень
ГПК України не може підміняти орган управління товариством. Запропоновані позивачем проекти статуту та внутрішніх документів відповідача затверджені радою акціонерів товариства, існування та компетенція якої не передбачені ні
законом, ні статутом товариства. Редакція норми права, на яку позивач посилався в обґрунтування правових підстав позову, а саме, ч. 2 п. 5
розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», не відповідає чинній редакції на момент звернення позивача з даним позовом. Позивачем не доведено порушення його корпоративних прав (інтересів) відповідачем.
Розглядаючи вимоги Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки до Радгоспробкоопу «Безлюдівський» провизнання недійсними змін до установчих документів, господарський суд Харківської області досліджував установчі документи позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2014 р. у справі 922/4924/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2014 р. скасовано в частині відмови у визнанні недійсними змін до установчих документів та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними зміни до установчих документів.
Судами встановлено, що відповідно до Статуту Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки взаємовідносини райспоживспілки з її членами будуються на основі Статуту та укладених між ними угод про делегування повноважень і функцій. Остання редакція Статуту, про яку позивачу відомо, датована 2006 роком. Однак, звернення учасників господарського товариства зі скаргами на дії його виконавчого органу спричинило необхідність перевірки дотримання законодавства відповідачем в межах повноважень, наданих позивачу Статутом.
З матеріалів справи вбачається, що Харківською районною споживчою спілкою неодноразово надсилалися запити до РГРК «Безлюдівський», у тому числі і щодо надання редакцій Статутів РГК за 2011-2013 роки, відповіді на які отримані не були. У 2013 р. РГРК «Безлюдівський» зареєстровано дві зміни до статутних документів. Про зазначені дії РГРК не повідомляв Харківську РСС, попереднього узгодження на такі зміни до Статуту або його нову редакцію позивач не надавав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення про внесення змін до Статуту Радгоспробкооп «Безлюдівський» та затверджуючи його у новій редакції, без попереднього погодження з позивачем, загальні збори відповідача діяли в межах своїх повноважень, передбачених Статутом та діючим законодавством. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на п.п.19, 20, 21 Статуту РГРК «Безлюдівський», тоді як до матеріалів справи наданий Статут відповідача в редакції від 13.11.2013 р., тобто вже з урахуванням оскаржуваних позивачем змін. Крім того, наявна в матеріалах справи на момент прийняття судом рішення редакція Статуту відповідача взагалі не містила вказаних пунктів, оскільки нумерація в ньому закінчується п.12.6.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про посилання судом першої інстанції на пункти Статуту, які відсутні в матеріалах справи, що є порушенням норм процесуального права. Висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частинівідмови у визнанні недійсними змін до установчих документіввизнанонеправомірним, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Спори, пов’язані з виходом, виключенням учасника та виділом частки у майні учасника товариства.
Причиною виникнення спорів, пов’язаних з виходом учасників із складу господарського товариства встановлено не вчинення товариством дій у зв’язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства.
Судовою практикою підтверджено, що учасник товариства вправі звернутися до господарського суду за захистом порушених прав.
Наприклад, ДП «Кросс» ТОВ «Прем'єр-Центр» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «MAXNET» про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з припиненням корпоративних прав ДП «Кросс» щодо виходу учасника зі складу учасників товариства, а саме, визначити розмір вартості частини майна ТОВ «MAXNET» пропорційно внеску до статутного (складеного) капіталу товариства, яка належить до виплати на користь ДП «Кросс»; визначити розмір частки прибутку ТОВ «MAXNET» станом на день виходу з товариства. ДП «Кросс» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що на час звернення з позовом до суду в порушення норм чинного законодавства ТОВ «MAXNET» не прийняті відповідні рішення щодо виключення ДП «Кросс» зі складу учасників товариства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2014 р. усправі № 922/378/14 позов задоволено повністю.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «MAXNET», відповідно до Статуту у новій редакції від 15.05.2006 р., є товариством з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є ВАТ «Медіа Технології 2000», ДП «Кросс» ТОВ «Прем'єр Центр», ТОВ «Компанія з управління активами «Юніком плюс» та двоє громадян України. Статутний фонд (статутний капітал) складається з вартості вкладів його учасників та розподілений на відповідні частки між учасниками товариства.
Судом встановлено, що 07.09.2012 р. проведено загальні збори учасників ДП «Кросс» ТОВ «Прем'єр Центр», на яких прийнято рішення про вихід останнього зі складу учасників ТОВ «MAXNET». В порядку
ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» позивач звернувся до ТОВ «MAXNET» із нотаріально посвідченою письмовою заявою від 14.09.2012 р. про вихід з товариства.
Судом встановлено, що 15.09.2012 р. ДП «Кросс» надіслало на юридичну адресу ТОВ «MAXNET» нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства. Таким чином, позивачем вжито всі, передбачені законодавством, дії для подання заяви про вихід зі складу засновників (учасників) ТОВ «MAXNET».
Положеннями
ст. 145 Цивільного кодексу України та
ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено внесення змін до статуту товариства, зміну розміру його статутного капіталу, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів. Однак, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, не вирішено питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію.
Враховуючи викладене, та посилаючись на
ст. 7 Закону України «Про господарські товариства», п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.20.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суд зазначив, що ДП «Кросс», у відповідності до вимог законодавства, реалізовано право на вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ «MAXNET» шляхом повідомлення товариства про свій вихід. Бездіяльність останнього в частині здійснення дій, пов'язаних з припиненням корпоративних прав ДП «Кросс» щодо виходу учасника зі складу товариства, порушує права позивача.
З практики вбачається, що розглядаючи вимоги про виплату вартості частини майна при виході учасника з господарського товариства, суд вивчає порядок виходу учасника з товариства, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, момент виходу та документальне оформлення заяви про вихід.
Фізична особа звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Завод рентгенівського обладнання «Квант», третя особа – фізична особа про стягнення коштів 345650,00 грн. у якості сплати вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він звернувся до відповідача із заявою про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗРО «КВАНТ» та виплату йому належної частки в статутному капіталі товариства. Відповідач направив позивачу лист-відповідь, в якому повідомив, що ТОВ «ЗРО «КВАНТ» не має переважного права в купівлі частки позивача, тому як представник ТОВ «ЗРО «КВАНТ», не має змоги прийняти пропозицію про купівлю частки в статутному фонді ТОВ «ЗРО «КВАНТ».
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р.у справі № 922/5298/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Судом встановлено, що двома фізичними особами учасниками було створено ТОВ «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ», розмір статутного фонду якого складав 20500,00 грн. Розмір внеску кожного з учасників до статутного фонду -10 250,00 грн., тобто 50% статутного фонду.
Порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтею 148 ЦК України. Зокрема, зазначено, що учасник господарського товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід та має право одержати вартість частини майна. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлені статутом і законом. Моментом виходу учасника з господарського товариства є дата подачі ним заяви про вихід (п.28 п
останови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.
Під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача виплатити грошові кошти у розмірі 345650 грн. у якості сплати вартості частини майна ТОВ «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ», пропорційної її частці у статутному капіталі, оскільки заява позивача про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗРО «КВАНТ» не була належним чином оформлена, а саме, не була нотаріально посвідчена. Це означає, що вихід позивача зі складу ТОВ «ЗРО «КВАНТ» ще не відбувся. В свою чергу, перебіг строків здійснення розрахунків з учасником, що вийшов, ще не розпочався. Відповідно право позивача на одержання вартості його частки у майні товариство не порушено.
Начальник відділу узагальнення судової практики
та систематизації законодавства О.Д. Бережна
Узгоджено:
Секретар судової палати Я.О. Білоусова
_03_03.png)
