Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах за участю Антимонопольного комітету та його територіальних відділень
У ході проведення узагальнення використані судові справи господарських судів Харківської, Сумської, Полтавської, та Запорізької областей, розглянуті протягом 1 півріччя 2015 року.
Вирішуючи спори у справах за участю Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, суди застосовували Закони України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції» та інші законодавчі акти, положення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».
Предметом спору у справах зазначеної категорії були вимоги про визнання недійсними рішень територіальних відділень Антимонопольного комітету України; стягнення штрафу та пені.
Законом України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Антимонопольний комітет України та його органи мають право розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами, а також приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.
Прийняте органами Антимонопольного комітету України рішення про визнання факту недобросовісної конкуренції, припинення недобросовісної конкуренції, накладення штрафів або визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку та інше впливає на господарські правовідносини, оскільки може позбавити суб’єкта господарювання тих правових можливостей, які він отримав у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності.
За таких обставин спори з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України, в тому числі, з приводу накладання штрафів та пені на суб’єктів господарювання, є підвідомчими господарським судам та мають розглядатися згідно з правилами ГПК України не лише у зв’язку з прямим приписом ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а ще й тому, що вони випливають з господарських відносин.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що чітко передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вказано, що при вирішенні питання про підвідомчість враховується, насамперед, характер правових відносин, щодо яких виникає спір, і лише факультативно зазначається про наявність відповідної правової норми.
При вивченні судових справ встановлено, що територіальні відділення Антимонопольного комітету України зверталися до суду з вимогами про стягнення штрафу та пені.Свої вимоги вони обґрунтовували невиконанням суб’єктами господарювання рішень територіальних відділень Антимонопольного комітету України про сплату штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пені за несплату штрафу.
Наприклад, у справі № 908/2542/14 за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ «Торговий дім Альпіна» про стягнення штрафу та пені, рішенням господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р., позовні вимоги задоволено.
Судами встановлено, що рішенням адміністративної колегії від 25.04.2014 р. дії ТОВ «Промнафта» та ТОВ «Торговий дім Альпіна», які полягали в узгодженні своїх дій під час участі у процедурах відкритих торгів, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 ст. 50, пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). Листом від 29.04.2014 р. позивач направив на адресу відповідача копію вказаного рішення, яку отримано відповідачем 05.05.2014 р. Однак, останній відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, тобто до 07.07.2014 р., не сплатив.Відповідно до приписів частини 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі півтора відсотка від суми штрафу за весь період прострочення з 08.07.2014 р. по 11.11.2014 р. включно, яка становила 100000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені стало прийняття адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 25.04.2014 р. № 17-рш. Вказаним рішенням зафіксовано порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф в сумі 100000,00 грн., а оскільки вказаний штраф не був сплачений відповідачем у добровільному порядку, тому йому нарахована пеня.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. у справі № 808/3517/14 визнано протиправним та скасовано вказане рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення від 25.04.2014 р. в частині визначення порушення ТОВ «ТД Альпіна», яке було підставою для накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Докази того, що на момент прийняття рішення господарським судом Запорізької області від 06.01.2015 р. у даній справі постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. набрала законної сили і у встановленому порядку не оскаржена, відповідачем не надані.
Крім того, судами встановлено, що 03.03.2015 р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. у справі № 808/3517/14 за позовом ТОВ «ТД Альпіна» до територіального відділення АМК України про визнання протиправним та скасування рішення адмінколегії від 25.04.2014 р. та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.
Таким чином, оскільки рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМК України від 25.04.2014 р. в частині визначення порушення ТОВ «ТД Альпіна», яке було підставою для накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є чинним, тому підлягає обов'язковому виконанню відповідачем у відповідності до частини 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р. залишена без змін.
У аналогічній справі № 908/2684/14 рішенням господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. в задоволенні позовних вимог Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення коштів з ТОВ «Промнафта» було повністю відмовлено. Місцевий господарський суд посилався на той факт, що питання законності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2014 р. ініційоване відповідачем в рамках адміністративного судочинства, в якому визнано його незаконність, та встановив відсутність підстав для стягнення як основного штрафу, так і пені.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. скасовано та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення АМКУ 25.04.2014 р. було прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії ТОВ «Промнафта» та ТОВ «Торговий дім Альпіна», які полягали в узгодженні своїх дій під час участі у процедурах відкритих торгів, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 ст. 50, пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). Даним рішенням було визнано порушення ТОВ «Промнафта» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), та накладено на останнього штраф.
Судами встановлено, що ТОВ «Промнафта», отримавши відповідне рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2014 р., мало обов’язок сплатити штраф. Однак даний обов’язок не був реалізований відповідачем. Відповідач прострочив сплату штрафу. 03.09.2014 р. була прийнята постанова Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/4052/14, якою визнано протиправним рішення АМК України в частині визнання порушення ТОВ «Промнафта» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів, з мотивів відсутності відомостей про набрання нею законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми ст. 12 ГПК України та ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого ст.ст. 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме, вирішення спорів господарськими судами в порядку господароського судочинства. Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що справа за позовом ТОВ «Промнафта» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2014 р. повинна була вирішуватись в господарському суді і лише господарський суд мав право приймати в ній рішення.
Вищий господарський суд України в постанові від 10.03.2015 р. підтримав правову позицію Харківського апеляційного господарського суду.
Встановивши, що суб’єкти господарювання не сплатили у встановлені строки штраф за порушення антимонопольного законодавства, територіальні відділення Антимонопольного комітету України нараховували пеню. У більшості випадків вимоги про стягнення штрафу та пені у зв’язку з несвоєчасною сплатою штрафу в судовому порядку були задоволені.
Так, у справі № 917/16/14 за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ «Полтаваавтотранс» про стягнення 272000,00 грн. рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 04.03.2015 р., позовні вимоги задоволено.
Судами встановлено, що рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального АМКУ від 03.07.2012 р. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на відповідача було накладено штраф за порушення антимонопольного законодавства. Крім того, зобов'язано ТДВ «Полтаваавтотранс» в двомісячний термін з дня одержання рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України здійснити перерахунок отриманої Автостанцією винагороди за обов'язкові автостанційні послуги та перерахувати автомобільним перевізникам кошти, отримані Автостанцією понад 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків. Рішення територіального відділення АМК України було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом від 03.07.2012 р. № 02/3682 та отримано відповідачем 06.07.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За таких обставин відповідач повинен був сплатити штраф до 06.09.2012 р. включно. Станом на 10.09.2014 р. штраф відповідно до рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012 р. відповідачем сплачено не було. У зв’язку з цим на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивачем було нараховано пеню.
Відповідач, не погодившись з рішенням відділення АМК, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №02/86-рш у справі №02-02-50/46-2012 від 03.07.2012 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.2012 р. у справі № 18/1561/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р., позовні вимоги ТДВ «Полтаваавтотранс» задоволено повністю та визнано недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/86-рш від 03.07.2012 р. Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 р. рішення господарського суду Полтавської області від 18.10.2012 р. та пocтанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. скасовано, a справу №18/1561/12 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Полтавської області від 21.06.2013 р. по справі № 18/1561/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р., позовні вимоги ТДВ «Полтаваавтотранс» задоволено та визнано недійсними пункти 2,3,4,5,6 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/86-рш від 03.07.2012 р. Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 р. рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. скасовано. У задоволенні позовних вимог ТДВ «Полтаваавтотранс» відмовлено.
Таким чином, суди дійшли висновку про наявність всіх законних підстав як стягнення основного розміру штрафу, так і стягнення суми пені у зв’язку із несвоєчасною оплатою штрафу.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду України від 04.03.2015 р. в касаційному порядку не переглядалася.
Причиною виникнення спору у справі № 917/1513/14 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з товариства штрафу та пені внаслідок невиконання рішення територіального відділення АМК України.
Полтавське обласне відділення АМК України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення із Спільного Австрійсько-Українського підприємства «Інтермедіо» 68 000,00 грн. штрафу, 68 000,00 грн. пені внаслідок невиконання рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-04-50/60-2014 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 06.05.2014 № 02/132-рш .
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р., в позові відмовлено з посиланням на безпідставність накладення штрафу на відповідача.
Судами встановлено, що рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення АМК України від 14.02.2014 р. № 02/38-рш по справі № 02-15-1/128-2013 визнано дії відповідача щодо застосування в назві медичної стоматологічної практики «Інтермедіо» слова «клініка» порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме: поширення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб відомостей, які містять неправдиві дані (розміщення напису «клініка»), що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо одержання (замовлення) послуг саме в цього суб'єкта господарювання. За вчинене порушення на товариство накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Пунктом 3 рішення зобов'язано товариство привести назву медичної стоматологічної практики «Інтермедіо», що розміщується на фасаді будинку за адресою: м. Полтава вул. Чапаєва, 14 у відповідність до законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та повідомити про це територіальне відділення у 14-денний строк від дати отримання рішення з наданням відповідного фотографічного зображення. Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/838/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 р., позов територіального відділення АМК України про стягнення 68000 грн. штрафу та 65280 грн. пені за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції задоволено.
Рішенням територіального відділення АМК України визнано дії товариства щодо невиконання зобов'язань, визначених пунктом 3 резолютивної рішення адміністративної колегії територіального відділення від 14.02.2014 № 02/38-рш, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді невиконання рішення адміністративної колегії територіального відділення. За вказане порушення на товариство накладено штраф; рішення територіального відділення АМК України одержано відповідачем 13.05.2014; штраф товариством не сплачено; за невиконання рішення територіального відділення АМК України у зазначеній частині відділенням нараховано до стягнення пеню за період з 14.07.2014 по 06.10.2014 включно (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру).
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев’ята).
Згідно з ч.1 ст. 60 вказаного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
У п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою ст. 47 та частиною першою ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 р. рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що рішення територіального відділення АМК України у судовому порядку не оскаржувалося та строк для оскарження закінчився (що виключає перевірку його законності та обґрунтованості), проте зазначене рішення товариством не виконано. За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій помилково вдалися до з'ясування та оцінки обставин, пов'язаних з прийняттям рішення територіального відділення АМК України, не взявши до уваги, що відповідні обставини взагалі не були предметом розгляду у даній справі; такі обставини могли б досліджуватися господарським судом в процесі оскарження товариством згаданого рішення, проте відповідне оскарження ним здійснено не було.
При вирішенні спорів, пов’язаних із стягненням штрафу за порушення антимонопольного законодавства, суди досліджують рішення органів АМК України про стягнення коштів ( штрафу, пені) на предмет його відповідності вимогам законодавства.
У справі № 922/313/14 за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення коштів рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. позовні вимоги задоволено. Місцевий господарський суд, встановивши, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та не спростованими відповідачем, дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення. При цьому, суд першої інстанції, пославшись на ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», встановив, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.10.2013 р. оскаржувалось прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України до Харківського окружного адміністративного суду, у зв'язку із чим провадження у господарській справі № 922/313/14 зупинялося. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 р. у справі № 820/6536/14 адміністративний позов Харківського прокурора з нагляду за держанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення залишено без розгляду. У цій ухвалі адміністративним судом, зокрема, зазначено, що рішення, отримане КЕВ м. Харкова 08.11.2013 р., набуло статусу рішення, за яким може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів 08.01.2014 р. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції не досліджувалось рішення адміністративної колегії Харківського територіального відділення АМК України від 22.10.2013 р. на предмет його відповідності вимогам законодавства, незважаючи на те, що прокурор та відповідач посилались на невідповідність спірного рішення чинному законодавству.
При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в діях КЕВ м. Харків відсутній склад правопорушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому рішення адміністративної колегії Харківського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.10.2013 р. у справі № 1/12-241-13, на підставі якого відповідачу нараховано штраф та пеню за ненадання інформації, не відповідає вимогам чинного законодавства, та на цій підставі у позові відмовлено.
Судами встановлено, що за результатами розгляду справи № 1/12-241-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМКУ 22.10.2013 р. прийнято рішення № 240-К, яким дії КЕВ м. Харкова визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету у встановлені головою територіального відділення строки. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням на КЕВ накладений штраф у сумі 34000, 00 грн. Копія рішення направлена територіальним відділенням АМК України до КЕВ листом від 05.11.2013р. для виконання. Станом на день подання позовної заяви відповідачем не сплачені вищевказані штрафні санкції, накладені рішенням.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. залишено в силі.
Суд касаційної інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та враховуючи п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 р. № 15, дійшов висновку, що оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не скористався своїм правом на оскарження рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.10.2013 р. № 240-К у встановлених ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порядку та строки, суд апеляційної інстанції не міг брати до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, та скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р.
Законним та обґрунтованим визнано судами рішення Сумського територіального відділення АМК України при вирішенні спору у справі № 920/1358/14.
Так, Сумське обласне територіальне відділення АМК України звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило зобов’язати виконком Сумської міської ради виконати зобов’язання, встановлене пунктом 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення від 29.12.2012 р. за №106 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» шляхом скасування рішення від 16.10.2012р. №611 «Про визначення комунального підприємства «Суми житло» Сумської міської ради виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків комунальної власності територіальної громади міста Суми».
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.10.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р., позов задоволено.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.12.2009 р. № 106 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» були визнані дії, вчинені виконавчим комітетом Сумської міської ради, які полягали у прийнятті рішення від 16.10.2012 р. № 611 «Про визначення комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків комунальної власності територіальної громади міста Суми» без проведення конкурсу по визначенню виконавців вищезазначених послуг, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до недопущення конкуренції на стадії визначення виконавців житлово-комунальних послуг. Пунктом 2 вказаного рішення зобов’язано виконавчий комітет Сумської міської ради у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п. 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом скасування рішення виконкому Сумської міської ради від 16.10.2012 р. № 611.
Суди зазначили, що всупереч вимогам ст.ст. 7, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядок проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 631 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг»; Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 р. № 60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за №541/10821, рішенням виконкому Сумської міської ради № 611 було визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків КП «Сумижитло» та надано згоду на виконання КП «Сумижитло» послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Суми без проведення конкурсу по визначенню виконавців відповідних послуг.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії територіального відділення №106 від 29.12.2012 р.дії виконавчого комітету Сумської міської ради, які полягають у прийнятті рішення № 611 від 16.10.2012 р., визнано порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до недопущення конкуренції на стадії визначення виконавців житлово-комунальних послуг. Правомірність прийняття вказаного рішення адміністративної колегії територіального відділення підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 р. у справі № 920/482/13, що набрало законної сили, в якій зазначено, що зобов'язання виконкому скасувати рішення № 611 повністю відповідає повноваженням територіального відділення. Тобто, рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №106 від 29.12.2009 р. є законним і підлягає обов’язковому виконанню.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. в касаційному порядку не переглядалася.
З позовами про визнання недійсними рішень адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України зверталися суб’єкти господарювання, вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам законодавства та порушують права та охоронювані законом інтереси.
При доведенні в рішенні територіального відділення АМК України наявності у діях суб’єкта господарювання порушення конкурентного законодавства суди відмовляли у задоволенні позову про визнання недійсним рішення територіальних відділень АМК України.
У справі № 922/4441/14 за позовом ТОВ «Компані «Плазма» доХарківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа – ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України» про визнання недійсним рішення рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р., у позові відмовлено повністю.
Судами встановлено, що 22.07.2014 р. адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМКУ прийнято рішення №167-р/к, яким визнано, що ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України» і ТОВ «Компані «Плазма», погодивши під час участі у торгах на закупівлю за державні кошти приладів вимірювальних, контрольних, випробувальних, різних, проведених ДП Завод «Електроважмаш», свої пропозиції конкурсних торгів з метою забезпечення перемоги ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50, п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Пунктом 2 резолютивної частини рішення згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на ТОВ «Компані «Плазма» штраф у розмірі 68000,00 грн.
У ході розгляду справи № 3/01-143-14 територіальним відділенням АМК України встановлено, що документи, подані TOB «Компані Плазма» і ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України» у складі пропозицій конкурсних торгів, мають характерну схожість, а у деяких випадках ідентичність, у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті, тощо, у зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок, що під час участі у торгах учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою конкуренції та необхідною умовою визначення переможця.
Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМКУ №167-р/к від 22.07.2014 р. у справі №3/01-143-14 отримано позивачем 08.08.2014 р.
З урахуванням положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» проведення торгів, аукціонів дає можливість обрати на конкурсі найкращого кандидата та укласти договори на закупівлю товарів з тим, хто запропонує найкращу, максимально низьку ціну та найкращу якість, що повністю відповідає вимогам торгів. Така позиція повністю відповідає принципам ефективної конкуренції на основі показників діяльності та власних досягнень суб'єктів господарювання. Угоди, рішення або інші форми узгоджених дій, які не відповідають основному принципу конкуренції, відносяться до порушень правил конкуренції. Це проявляється тоді, коли учасники торгів організовують несправжнє змагання, після якого вигоди або право на договір достаються одному з учасників узгоджених дій.
Антиконкурентними узгодженими діями визнаються, зокрема, узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Так, дії ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України» та ТОВ «Компані Плазма» були кваліфіковані Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМКУ саме як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
При прийнятті рішення №167-р/к відповідачем доводились не схожі дії суб'єктів господарювання, а погоджена конкурентна поведінка учасників торгів, яка стосується спотворення їх результатів, і схожість в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій на торги є однією з комплексу обставин, що свідчать про антиконкурентні узгоджені дії, до яких також однакові помилки в документах, що готувалися учасниками торгів, однакові відмінності від документації, відсутність економічного обґрунтування запропонованих цін, а також наявність господарських відносин між учасниками торгів.
Судами встановлено, що у даному випадку, сама узгоджена поведінка учасників торгів не відповідала суті конкурсу і негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Правове значення в даному випадку мала фактична відсутність конкурсу внаслідок узгодження конкурсантами відповідної поведінки, яка призводить до заміни конкуренції на координацію поведінки з метою створення видимості конкуренції в межах торгів.
Справжність змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях конкурсних торгів. Зокрема, учасники торгів під час підготовки своїх пропозицій конкурсних торгів конкурують між собою та повинні формувати пропозиції самостійно (незалежно від інших учасників). Враховуючи зазначене, пропозиція конкурсних торгів, що перемогла, повинна містити конкурентні та заздалегідь невідомі іншим учасникам умови.
Документи, які були подані учасниками торгів у складі конкурсних пропозицій, однаково відрізняються від форм і зразків конкурсної документації. Вказане свідчить про спільну та погоджену підготовку обома учасниками конкурсної документації для участі в торгах та про відсутність конкуренції між ними під час участі в торгах.
У ході розгляду справи № 3/01-143-14 територіальним відділенням АМК України зібрані всі докази (письмова інформація з копіями підтверджуючих документів від учасників торгів, письмові пояснення, копії конкурсної документації та пропозицій конкурсних торгів), які мали значення для справи, і які підтверджували факт вчинення ТОВ «Компані «Плазма» і ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія Україна» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Сукупність певних обставин у даній справі вказувала на узгодженість дій між учасниками конкурсу, а саме, у складі тендерних пропозицій учасників встановлено схожості, (спільні особливості оформлення), які не можуть бути випадковими, які полягали у тому що учасниками торгів було надано однаково оформлені тендерні пропозиції, форма яких не була передбачена тендерною документацією, подання учасниками документів, що мають однакові назви та містять тотожні помилки.
При оцінці фактів подання учасниками торгів документів, що мають спільні особливості, територіальним відділенням АМК України доведено, що відповідні співпадіння свідчили про узгодження умов суб'єктами господарювання участі в торгах та є наслідком погодженої поведінки учасників під час участі у торгах, що призвело до порушення принципу змагальності, що свідчить про відсутність конкуренції між учасниками.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. залишена без змін.
Про правомірність позиції Харківського обласного територіального відділення АМК України стосовно зловживання суб’єктом господарювання монопольним становищем суди дійшли висновку, що при прийнятті спірного рішення територіальним відділенням АМК України дотримані вимоги антимонопольного законодавства при вирішенні спору у справі № 922/4700/14.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р., в задоволенні позову ТОВ «Балмолоко» про визнання недійсним рішення відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМКУ від 19.08.2014 р. ТОВ «Балмолоко», знизивши закупівельні ціни на молоко для промислової переробки у населення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку закупівлі молока для промислової переробки у населення шляхом встановлення таких цін придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Рішенням №189-р/к у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 вказаного Закону, на ТОВ «Балмолоко» накладено штраф. Зобов’язано ТОВ «Балмолоко» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку закупівлі молока для промислової переробки у населення, шляхом встановлення економічно обґрунтованої ринкової вартості закупівлі молока для промислової переробки у населення в межах Харківської області, в 10-денний термін з дня отримання рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що при прийнятті спірного рішення Харківським обласним територіальним відділенням АМК України було дотримано вимоги ст.ст.1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Визначення монопольного (домінуючого) становища позивача на ринку закупівлі молока для промислової переробки у населення проводилося відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р.
Територіальним відділенням АМК України здійснено всі необхідні етапи для визначення монопольного (домінуючого) становища позивача на ринках закупівлі молока для промислової переробки у населення в межах населених пунктів, зазначених у рішенні. В населених пунктах, де позивач зазнає значної конкуренції та не займає монопольного становища ціни на закупівлю молока у населення були в середньому на 17 % вищими, ніж в тих населених пунктах, де відповідно до рішення позивача визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище. Територіальним відділенням АМК України зроблено обґрунтований висновок, що заниження позивачем закупівельних цін на молоко у населення відбулось завдяки зловживанню ним монопольною владою на зазначених ринках.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. оскаржена в касаційному порядку. Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2015 р. касаційну скаргу у справі № 922/4700/14 призначено до розгляду на 01.07.2015 р.
Неправильне застосування норм матеріального права було підставою для скасування рішення, прийнятого адміністративною колегією АМК України у справі № 922/4393/14.
Так, ПАОП « Зоря» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р., в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з відсутністю правових підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2014 р. № 183-р/к у справі №2/02-88-14.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з рішенням територіального відділення АМК України № 183-р/к ПАОП «Зоря» протягом 2010-2013 років та станом на липень 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку оренди земельних часток (паїв) у межах орендованих земель на території Миколо-Комишуватської, Хрестищенської та Кирилівської сільської ради Красноградського району, Станичненської сільської ради Ново-Водолазького району та Благодатненської сільської ради Валківського району Харківської області. Бездіяльність ПАОП «Зоря» полягала в тому, що це підприємство не внесло змін в укладені з власниками земельних часток (паїв) договори оренди землі щодо встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто в розмірі, визначеному Указом Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008) та визнана порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку. За це порушення на ПАОП «Зоря» накладено штраф та зобов’язано його припинити порушення шляхом ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства, про що повідомити відділення АМК у строк до 30.01.2015 р. У мотивувальній частині рішення № 183-р/к, зокрема, зазначено, що на дослідженому ринку умовами 866 укладених з власниками земельних часток (паїв) договорів оренди передбачено розмір орендної плати менший, ніж 3% (1,5% та 2,5%) на рік від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції, тобто менший розмір, ніж передбачено Указом Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008). ПАОП «Зоря» не вчинило дій щодо приведення умов цих договорів відповідно до змісту вказаного Указу Президента України.
Ч.1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлений вичерпний перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України. За змістом ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 вказаного Закону дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (цього Закону).
Указом Президента України від 19.08.2008 р. № 725/2008 внесено зміни до ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», а саме: запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. У попередній редакції цієї статті орендна плата визначалася в розмірі 1,5 відсотка.
З урахуванням положень ст.ст. 21, 23, 30 Закону України «Про оренду землі» заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), зокрема, щодо встановлення орендної плати у розмірі, визначеному Указом Президента України від 19.08.2008 р. № 725/2008, а в разі недосягнення згоди – передати спір на вирішення суду.
Водночас вказаний Указ Президента України, положення чинного законодавства, якими врегульовано відносини з оренди землі, не покладають на орендаря обов’язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до зазначеного Указу.
Таким чином, відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що рішення АМК № 183-р/к прийнято з неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального права, тому наявні підстави для визнання його недійсним за приписом ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Як підсумок слід зазначити, що судова практика розгляду справ за участю Антимонопольного комітету та його відділень, свідчить про єдину позицію господарських судів, яка полягає у тому, що розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється у порядку господарського судочинства, і не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства.
Розглядаючи вимоги суб’єктів господарювання про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про порушення законодавства, господарські суди перевіряли наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення органів АМК України недійсним.
Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Постановою пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 р «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» передбачено, що господарські суди у розгляді справ за участю територіальних відділень АМК мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, не перебираючи при цьому на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.
При встановленні, що органи Антимонопольного комітету України мали всі підстави для прийняття рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди не мали підстав для визнання його недійсним.
Начальник відділу узагальнення судової практики
та систематизації законодавства О.Д. Бережна
Узгоджено:
секретар першої судової палати,
суддя О.В. Ільїн
секретар другої судової палати,
Суддя В.О. Фоміна
секретар третьої судової палати,
Суддя В.І. Потапенко
_03_03.png)
