Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами
При проведенні узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами, використані рішення господарських судів Харківської, Полтавської та Запорізької областей; постанови Харківського апеляційного господарського суду; постанови Вищого господарського суду України прийняті у справах, розглянутих протягом 1 півріччя 2015 року; рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»; постанову пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
При розгляді справ цієї категорії господарські суди керувалися Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та іншими нормативними актами.
Предметом розгляду у справах з корпоративних спорів були вимоги про: визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства; вихід, виключення учасника та виділ частки у майні товариства; надання інформації про діяльність господарського товариства.
Надаємо аналіз практики розгляду спорів у справах, пов’язаних з корпоративними відносинами.
Спори про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства
У справах з корпоративних спорів найчастіше заявлялися вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства. В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на порушення окремих положень Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Статуту господарського товариства.
Судовою практикою підтверджено, що підставою розгляду обґрунтованості вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств є доведення позивачем факту наявності у нього прав учасника господарського товариства.
Така практика узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. N13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», якою, зокрема, визначено, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.
Наприклад, Зубар Всеволод Владиславович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Науково-виробниче підприємство «Укроснова» та Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», в якому просив визнати недійсними рішення, прийняті відповідно до протоколів загальних зборів учасників ТОВ НВП «Укроснова» за 2010 р. щодо згоди на передачу в іпотеку ПАТ «Універсал Банк» приміщень в нежитлові;визнати недійсним договір іпотеки від 16.07.2010 р. та від 28.01.2010 р., укладений ТОВ НВП «Укроснова» з ПАТ «Універсал Банк» щодо згоди на передачу в іпотеку ПАТ «Універсал Банк» приміщень в нежитловій будівлі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2014 р. у справі № 922/113/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р., в позові відмовлено повністю.
Судами встановлено, що згідно зі Статутом ТОВ НВП «Укроснова» учасниками товариства були Зубар Владислав Володимирович та Білоусов Сергій Юрійович.
11.11.2009 р. відбулися загальні збори учасників товариства, на яких були присутні учасники, які володіють в сукупності 100% голосів – Зубар В.В. (50% голосів) та Білоусов С.Ю. (50% голосів). Збори постановили передати на 12 місяців в іпотеку нежитлові приміщення за адресою: вул. Юріївська, 17 по кредитним зобов’язанням Підприємства «Основа-Промінвест» ГО «Фонд підтримки інвалідів» перед ПАТ «Універсал Банк», а саме: по кредитній лінії у розмірі 500000 грн. з плаваючою відсотковою ставкою на день підписання кредитного договору 25,5% річних. 28.01.2010 р. між Підприємством «Основа-Промінвест» ГО «Фонд підтримки інвалідів» та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір на суму 500000,00 грн. та між ТОВ НВП «Укроснова» та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки нерухомого майна – нежитлової нерухомості, згідно з яким в іпотеку на забезпечення зобов’язань Підприємства «Основа-Промінвест» перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 28.01.2010 р. було передано нежитлові приміщення.
29.06.2010 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ НВП «Укроснова», на яких були присутні учасники, які володіють в сукупності 100% голосів – Зубар Владислав Володимирович (50% голосів) та Білоусов Сергій Юрійович (50% голосів). Збори постановили передати в іпотеку нежитлові приміщення по кредитним зобов’язанням Підприємства «Основа-Промінвест» ГО «Фонд підтримки інвалідів» перед ПАТ «Універсал Банк», а саме, по кредиту у розмірі 200000 грн. з відсотковою ставкою на день підписання кредитного договору 27% річних, строком на 12 місяців, а також по гарантійним операціям у розмірі 200000 грн. строком на 12 місяців з комісією 3%, але не менше 300 грн.
16.07.2010 р. між Підприємством «Основа-Промінвест» та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір на суму 200000,00 грн. та між ТОВ НВП «Укроснова» та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки нерухомого майна – нежитлової нерухомості, згідно з яким в іпотеку на забезпечення зобов’язань Підприємства «Основа-Промінвест» перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 16.07.2010 р. було передано нежитлові приміщення.
Відповідно до нової редакції статуту ТОВ НВП «Укроснова», зареєстрованого 22.11.2010 р., учасниками товариства є Зубар Всеволод Владиславович та Білоусов Сергій Юрійович.
Станом на час розгляду справи Підприємство «Основа-Промінвест» неналежним чином виконувало свої зобов’язання перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитними договорами від 28.01.2010 р. та 16.07.2010 р. щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим у ПАТ «Універсал Банк» виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, належні ТОВ НВП «Укроснова».
Вказані обставини, на думку позивача, свідчили про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень ст.ст. 15, 116 ЦК України, ст.ст. 20, 167 ГК України, ст.ст. 1, 12 ГПК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та враховуючи приписи п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», дійшли висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача, Зубаря Всеволода Владиславовича, є доведення ним факту наявності у нього прав учасника ТОВ НВП «Укроснова» станом на дати ухвалення товариством спірних рішень загальних зборів (11.11.2009 р. та 29.06.2010 р.) та на дати укладення спірних договорів іпотеки (28.01.2010 р. та 16.07.2010 р.).
Позивач, Зубар Всеволод Владиславович, на час проведення спірних зборів товариства, учасником товариства не був, а натомість учасником цього товариства був його батько – третя особа у справі - Зубар Владислав Володимирович. Тобто, саме прав, обов’язків та охоронюваних законом інтересів останнього можуть стосуватися спірні рішення загальних зборів товариства та спірні договори іпотеки. Права та охоронювані законом інтереси Зубаря Всеволода Владиславовича вони порушувати не можуть з огляду на те, що у нього таких прав і інтересів не було станом на відповідний час.
Чинне законодавство України не допускає можливості ототожнення власних прав і інтересів одного учасника господарського товариства з правами та інтересами іншого учасника товариства, навіть у випадку коли ці учасники син і батько. Так само не можна ототожнювати права і інтереси учасника господарського товариства з правами та інтересами самого господарського товариства. У свою чергу, легітимні інтереси господарського товариства формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим учасником, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити, як інтересам інших учасників, так і законним інтересам усього товариства, а виконавчим органом останнього. Чинне законодавство України не перешкоджає учаснику господарського товариства захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення з відповідним позовом до суду. Але такий позов подається у випадку порушення, оспорювання чи невизнання прав та інтересів цієї особи самим товариством, учасником якого вона є, органами чи іншими учасниками цього товариства.
При цьому також не виключається можливість звернення особи до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів іншого учасника товариства або на захист самого господарського товариства, учасником якого вона є, але за належно оформленим уповноваженням цього учасника чи товариства. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 01.10.2013 р. у справі № 5017/3285/2012. та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18.04.2011 р. у справі № 8/219пн-к.
Висновки призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи про те, що підпис від імені Зубаря Владислава Володимировича в протоколі № 28 загальних зборів учасників ТОВ НВП «Укроснова» від 29.06.201 р. внизу аркуша, в рядку «Зубар Владислав Володимирович» виконано не Зубарем Владиславом Володимировичем, а іншою особою за інших необхідних обставин можуть бути підставою для самостійного позову Зубаря Владислава Володимировича на захист своїх власних інтересів, як учасника ТОВ НВП «Укроснова», чиї права та охоронювані законом інтереси порушені відповідним рішенням товариства, а не підставою для задоволення позову Зубаря Всеволода Владиславовича, чиїх прав та обов’язків відповідне рішення товариства не стосується.
Проте, у межах даної справи Зубар Владислав Володимирович з таким самостійним позовом не звертався і тому такі висновки експертизи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Більш того, такі вимоги не можуть бути і предметом розгляду господарського суду, адже не відносяться до підвідомчості господарських судів. Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний з визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 р. підтримано правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.
При вирішенні корпоративного спору суди встановлюють наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясовують питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Так, підставою для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів у справі № 908/230/15-г господарський суд Запорізької області в рішенні від 01.04.2015 р. визнав відчуження позивачем на момент прийняття рішення права власності на належну йому частку в статутному капіталі товариства.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до статутних документів ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» (в п'ятій редакції) учасниками товариства були Давидов Г.Н. (50 часток статутного капіталу) та Трофімов С.А. (50 часток статутного капіталу). Як вказував Давидов Г.Н. в обґрунтування позовних вимог, 30.12.2014 р. він дізнався, що 07.11.2014 р. відбулися загальні збори учасників товариства, на яких прийнято рішення про звільнення директора Варламова М.М. та призначено на посаду Нефедова А.Є. Позивач вважав, що позачергові збори учасників товариства проведені з грубим порушенням законодавства України. Письмового повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства позивачеві надіслано не було, внаслідок чого він не знав і не міг знати про час і місце проведення зборів та їх порядок денний. Загальні збори проведені з порушенням процедури скликання та проведення загальних зборів, без наявності законодавчо встановленого кворуму для повноваження зборів та завдали позивачеві збитків.
Місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст.ст. 15, 98 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», зазначив, що суб'єктом корпоративних прав господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право здійснити відчуження часток уcтатутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленомузаконом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за договором дарування від 03.03.2015 р. подарував 50% часток статутного капіталу ТОВ «ЗІМЗ» іншій особі - Благодійному фонду «Фонд підтримки національної безпеки України в Запорізькій області». Таким чином, на час винесення рішення по даній справі позивач втративстатус учасника товариства. Відповідні зміни внесено до статутних документів відповідача та зареєстровано в реєстрі 31.03.2015 р.
З огляду на положення ст.ст. 1, 2 ГПК України та ст. 15 ЦК України особа звертається до суду для захисту своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів; наслідком прийняття судового рішення та його виконання має бути відновлення порушених прав позивача. Таким чином, суд вказав, що обов'язковою умовою визнання рішення загальних зборів товариства недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом. Тому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Частиною 2 статті 147 ЦК України передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згідно з п. 17.2 Статуту ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» допускається відчуження учасником товариства своєї частки (її часток) третім особам.
Особа, яка придбала частку у статутному капіталі ТОВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі. Відповідно, особа, яка здійснила відчуження своєї частки, втрачає права, що були обумовлені належністю їй цієї частки. З викладеного слідує, що відчуження частки у статутному капіталі товариства є добровільним та безумовним волевиявленням учасника, спрямованим на припинення корпоративних прав та обов'язків. Перехід частки до іншої особи породжує для товариства з обмеженою відповідальністю певні правові наслідки, які пов'язані з припиненням корпоративних прав між учасником та товариством та стосуються лише спірних питань, пов'язаних з вибуттям учасника.
Враховуючи, що позивач відчужив шляхом дарування право власності належної йому частки в статутному капіталі товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не призведе до виникнення у позивача жодних прав щодо управління товариством, а, отже, не забезпечить відновлення тих прав, які позивач вважає порушеними.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р. в апеляційному порядку не переглядалося.
Відповідно до чинного законодавства безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів .
У справі № 908/3744/14 за позовомМаслаченко О.І. до ТОВ «Магістраль-В» про визнання недійсним рішення загальних зборіврішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що засновницькими зборами ТОВ «Магістраль-В», оформленими протоколом № 1 від 11.01.2001 р., вирішено створити ТОВ «Магістраль-В» та обрати на посаду директора Маслаченка О.І. Факт створення ТОВ «Магістраль-В» оформлений засновницькою угодою від 11.01.2001 р., посвідченою державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори та зареєстрованою від 12.02.2001 р. Створення ТОВ «Магістраль-В» також підтверджено установчим договором від 28.12.2005 р., підписаним засновниками Маслаченком О.І., Вовком Ю.І. та Герасименко І.І. та посвідченим і зареєстрованим нотаріусом.
Статут ТОВ «Магістраль-В» разом із внесеними змінами та доповненнями до нього був зареєстрований Виконавчим комітетом Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області 12.02.2001 р. Відповідно до п. 2 статуту (із внесеними змінами та доповненнями до нього) учасниками товариства є: Маслаченко О.І., Вовк Ю.І. та Герасименко І.І. статутом товариства визначено, що вищим органом управління товариства є збори учасників. До виняткової компетенції зборів учасників належить, зокрема, виключення учасника з товариства. При цьому при вирішенні вказаного питання потрібна одностайність у найвищому органі. Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що посідають загалом більше 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності, всі учасники.
Збори учасників скликаються не рідше ніж двічі на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою, якщо цього вимагають інтереси товариства в цілому. Збори учасників мають скликатися за вимогою виконавчого органу або ревізійної комісії. Учасники товариства, що посідають загалом більше 20 відсотків голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час із будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів голова не виконав цю вимогу, вони мають право на самостійне скликання зборів учасників. Збори учасників не мають права приймати ухвали з питань, що не внесені до порядку денного. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 20 днів до початку зборів.
11.07.2014 р. відбулося засідання загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Магістраль-В», які оформлені протоколом № 2/2014. На зазначених зборах прийнято рішення про виключення Маслаченка О.І. з ТОВ «Магістраль-В» як учасника, а також вирішено після проведення аудиту та оцінки активів і пасивів товариства виплатити Маслаченку О.І. його долю відповідно до розміру частки, визначеної в статуті ТОВ «Магістраль-В», з урахуванням раніше отриманих коштів та дивідендів. Відповідно до протоколу № 2/2014 від 11.07.2014 р. на зборах були присутні два учасника товариства: Вовк Ю.І. та Герасименко І.І., які в сукупності володіють 60% голосів. При цьому, в протоколі зазначено, що МаслюченкоО.І. був відсутній на загальних зборах з невідомих причин, однак про час та місце проведення зборів був попереджений не пізніш як за 20 днів до початку зборів, відповідно до п. 14 Статуту товариства.
Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач був виключений зі складу учасників ТОВ «Магістраль-В» відповідно до норм чинного законодавства та статуту товариства, а саме, скликання та проведення загальних зборів відбулося з дотриманням відповідних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Магістраль-В» від 11.07.2014 р., оформлене протоколом № 2/2014.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Водночас, згідно зі ст.ст. 41, 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню. Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними.
Норма ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлює імперативний припис щодо розміру відсотків, що складають кворум на засіданні зборів товариства – більше 60 %, тобто 60 плюс 1%. До того ж, відповідно до п. 13 статуту товариства збори учасників товариства, як правило, розв’язують питання на своїх засіданнях. Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що посідають загалом більше 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності, всі учасники. В будь-якому разі, визначення правомочності зборів учасників (наявність чи відсутність кворуму) передує розгляду та вирішенню зборами питань порядку денного та процедурі голосування щодо цих питань.
За таких обставин, оскільки присутнім на зборах 11.07.2014 р. учасникам належало сукупно тільки 60% голосів, то, відповідно, зазначені збори є неповноважними, а тому прийняті ними рішення суперечать вимогам ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», що свідчить про їх недійсність.
Крім того, суд касаційної інстанції визнав невірними висновки судів про дотримання відповідачем процедури скликання загальних зборів товариства.
Зважаючи на положення ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» та п. 14 статуту товариства, суд підкреслив, що одним з гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства – загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів є грубим порушенням його права, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсним. Водночас, неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, є безумовним порушенням прав, передбачених і ст. 10 вказаного Закону.
З протоколу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Магістраль-В» № 2/2014 від 11.07.2014 р. вбачається, що Маслаченко О.І. був відсутній на загальних зборах з невідомої причини. Про час та місце проведення зборів позивача було попереджено не пізніш як за 20 днів до початку зборів відповідно до п. 14 статуту товариства. Водночас, статутом товариства не передбачено порядок повідомлення його учасників про проведення загальних зборів товариства.
Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. У разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства, судам слід керуватися нормами закону.
З огляду на зазначене, в силу норм Закону України «Про господарські товариства», відповідач повинен був повідомити позивача про проведення загальних зборів, призначених на 11.07.2014 р., не менш як за 30 днів до їх скликання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.06.2014 р. одним із учасників товариства, Вовком Ю.І., було направлено на адресу позивача лист з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення щодо призначення та проведення загальних зборів товариства на 11.07.2014 р. з порядком денним: про виключення Маслаченко О.І. з ТОВ «Магістраль-В». Вказаний лист було отримано позивачем 20.06.2014 р., що підтверджено корінцем рекомендованого поштового відправлення на якому міститься позначка про дату вручення листа, а також відомості, що лист вручено особисто Маслаченко.
Колегія суддів касаційної інстанції не погодилася з таким твердженням судів, оскільки відповідно до листа УДППЗ «Укрпошта» № 02-677 від 05.11.2014 р., рекомендований лист, який містив відповідне повідомлення був вручений матері Маслаченко О.І. Крім того, датою відправки є 19.06.2014 р., тобто менше ніж 30 днів до дати проведення загальних зборів товариства, що є безумовно порушенням встановлених вимог нормами чинного законодавства. Будь-яких інших доказів належного повідомлення Маслаченка О.І. про проведення загальних зборів ТОВ «Магістраль-В» судам надано не було.
Таким чином, позивач не був повідомлений про час та місце проведення загальних зборів учасників товариства у відповідності до вимог Закону України «Про господарські товариства», внаслідок чого було порушено його права як учасника товариства, що, зокрема, призвело до неможливості його участі у зборах та позбавило останнього можливості ознайомитися з документами, внесеними на розгляд загальних зборів. При цьому, вказані обставини істотно вплинули на прийняття спірного рішення загальними зборами учасників товариства.
Факт порушення прав та інтересів учасників господарського товариства внаслідок порушення порядку скликання і проведення загальних зборів товариства встановлено судом при розгляді спору у справі № 922/4462/14.
Позивачі,ФО Слюсар Я.В. та Слюсар Г.І. звернулись до господарського суду Харківської області з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Абада». Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р., залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р., позов задоволено повністю.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ «Абада» учасниками товариства були: Тригуб О.В., Бражник Ю.О., Слюсар Г.І. та Слюсар Я.В. Розмір внесків до статутного капіталу розподілені наступним чином: Тригуб О.В. та Бражник Ю.О. відповідно по 18148,00 грн., що становить 33,3 % статутного капіталу; Слюсар Г.І. та Слюсар Я.В. відповідно по 9102,00 грн., що становить 16,7 % статутного капіталу.
01.09.2014 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «Абада», що були оформлені протоколом від 01.09.2014 р., відповідно до якого на зборах були присутні засновники товариства Тригуб О.В. та Бражник Ю.О. у кількості двох осіб, які володіють 66,6 % статутного капіталу товариства. Проте, інформації про належне повідомлення Слюсар Г.І. та Слюсар Я.В. про дату, місце та час загальних зборів учасників товариства та причини їх відсутності протокол від 01.09.2014 р. не містив. На вказаних загальних зборах прийнято наступні рішення: про звільнення Слюсара В.О. з посади директора ТОВ «Абада» та позбавлення його повноважень директора з 01.09.2014 р.; обрання директором ТОВ «Абада» Тригуба О.В. з 01.09.2014 р.; доручення Тригубу О.В. особисто або через представника здійснити дії щодо внесення відповідних змін державного реєстру; зобов’язання Слюсара В.О. передати Тригубу О.В. статут, печатки та штампи товариства, фінансово-господарську, бухгалтерську документацію товариства (договори, накладні, звіти та інші документи). На виконання прийнятого рішення загальних зборів учасників товариства від 01.09.2014 р. відповідні зміни було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.09.2014 р.
Суди, виходячи з аналізу ст.ст. 88, 89, 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 97, 98, 116, 140, 143, 145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 61 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 22 Статуту ТОВ «Абада», встановили факт порушення встановленої законом та Статутом товариства процедури скликання загальних зборів. Доказів, що підтверджують звернення учасника товариства Тригуба О.В., який володіє часткою у статутному капіталі в розмірі 33,3 %, до голови загальних зборів ТОВ «Абада» з вимогою про скликання позачергових загальних зборів за 25 днів до їх проведення товариством не надано. Натомість з протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Абада» вбачається, що голову цих загальних зборів - Бражника Ю.О. було обрано вже під час їх проведення.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що учасник ТОВ «Абада» Тригуб О.В. не мав права особистого скликання позачергових зборів учасників, що відбулися 01.09.2014 р. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 09.01.2009 р. у справі № к10/181-08. При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Судами встановлено відсутність повідомлення позивачів в порядку ст.61 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 22 Статуту товариства про проведення загальних зборів, що відбулись 01.09.2014 р., вони були позбавлені можливості реалізувати свої корпоративні права на участь в управлінні товариством через участь у загальних зборах із попереднім ознайомленням з їх порядком денним та поставленням за 25 днів до їх проведення своїх питань, в тому числі як зазначали позивачі, запропонувати альтернативні кандидатури на посаду керівника товариства та які, відповідно до ч. 5 статті 61 вказаного Закону, підлягають обов’язковому розгляду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв’язку з іншими порушеннями процедури скликання та проведення загальних зборів ніж ті, що є безумовними підставами визнання їх недійсними, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком господарського суду першої інстанції з тим, що, незважаючи на кількість голосів, якими в сукупності володіють позивачі - 33,3 %, зазначені порушення процедури скликання загальних зборів могли вплинути на прийняття відповідного рішення, оскільки вплив учасника на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, а через повне позбавлення позивачів можливості реалізації права брати участь у загальних зборах вони взагалі були позбавлені можливості здійснити будь-які правомочності, що витікають з цих прав, в тому числі запропонувати зі свого боку альтернативні кандидатури керівника товариства або поставити інші питання щодо порядку денного, які відповідно до ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» підлягають обов’язковому розгляду, якщо були поставлені за 25 днів до початку зборів. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Рекомендаціях від 28.12.2007 р. № 04-5/14 та Довідці за результатами узагальнення судової практики вирішення спорів про корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав Вищого господарського суду України від 01.02.2014 р.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у касаційному порядку не переглядалася.
При вирішенні корпоративних спорів суди з’ясовували, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення; чи були загальні збори правомочними; чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів.
У справі № 908/5305/14 за позовом Завражина С.Ю. до ТОВ «Еталон», треті особи: Славкін А.Л., Остапенко В.О., Червинський С.К., Державний реєстратор Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ «Еталон» у третій редакції (із змінами до нього, внесеними 14.09.2010 р.) учасниками товариства були: громадяни України Славкін А.Л., Завражин С.Ю., Червинський С.К. Частки у статутному капіталі товариства становили відповідно: Славкін А.Л., Червинський С.К. по 228557,48 грн. (33,33%), Завражин С.Ю. - 228626,04 грн. (33,34%).
12.03.2011 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ «Еталон». Рішення, прийняті на цих зборах, оформлені протоколом загальних зборів № 1. Вказаним протоколом зафіксовано, що присутні: Славкін А.Л., Червинський С.К., Завражин С.Ю. мали 100% голосів. Даним рішенням зборів учасників ТОВ «Еталон» вирішено вивести зі складу учасників товариства Червинського С.К. на підставі його заяви; ввести до складу учасників товариства Остапенко В.О.; встановити дольову участь в статутному капіталі у розмірах: Славкін А.Л. - 25% - 171435,25 грн., Завражин С.Ю. - 25% - 171435,25 грн., Остапенко В.О. - 50% - 342870,50грн.; внести в установчі документи товариства відповідні зміни та доручити проведення дій, пов'язаних з реєстрацією цих документів, Завражину С.Ю.
Суд першої інстанції виходив з того, що Завражин С.Ю., як учасник ТОВ «Еталон», був позбавлений можливості реалізувати своє право на управління справами товариства шляхом внесення пропозицій щодо порядку денного, ознайомитись з документами, які виносились на розгляд загальних зборів, висловлювати свою думку щодо питань порядку денного оскаржуваних загальних зборів, зокрема, в частині виключення зі складу учасників товариства Червинського С.К., введення до складу учасників товариства Остапенко В.О. та перерозподілу часток учасників товариства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволені позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з аналізу положень ст.ст. 10, 12, 58, 60, 61 Закону України «Про господарські товариства», Статуту ТОВ «Еталон» та враховуючи п. 2.11 рекомендацій Вищого господарського суду №04-5/14 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», п.п. 17, 18 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13, зазначила, що право учасника на управління справами господарського товариства реалізується через участь учасника або його представника в найвищому органі управління господарським товариством - загальних зборах.
Факт присутності позивача на загальних зборах учасників товариства підтверджено протоколом про реєстрацію участі в загальних зборах ТОВ «Еталон» від 12.03.2011 р., та протокол № 1 зборів учасників ТОВ «Еталон» від 12.03.2011 р., посвідчені його підписом на зазначених протоколах.
Викладене свідчить про відсутність підстав для визнання рішення загальних зборів від 12.03.2011 р. недійсним, оскільки неналежне повідомлення позивача про проведення учасниками загальних зборів товариства не завадило Завражину С.Ю. бути присутнім на цих зборах, а отже, це свідчить про наявність кворуму для проведення загальних зборів та прийняття ними рішень. При цьому позивач відповідно до статуту товариства мав право безпосередньо під час проведення зборів реалізувати свої права, у тому числі, на внесення змін до порядку денного. Проте позивач не надав належних доказів на підтвердження зв’язку неповідомлення про збори з реалізацією своїх прав.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. залишена без змін.
Спори, пов’язані з виходом (виключенням) учасника з товариства та виділом частки учасника у майні товариства
Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства» передбачено, що учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства. Його вихід не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства.
При вирішенні спорів, пов’язаних з виключенням учасників господарського товариства із складу учасників товариства, суд досліджує всі обставини, пов’язані з виключенням учасника з товариства, дає оцінку його поведінці, встановлює наявність негативних для товариства наслідків у зв’язку з діями (бездіяльністю) учасника.
З судової практики вбачається, що виключення учасника зі складу учасників товариства є виключно повноваженням загальних зборів учасників господарського товариства.
Наприклад, в обґрунтування своїх вимог про виключення Чигирина В.В. зі складу учасників товариства позивачі у справі № 917/1519/14, ТОВ «АС-Грант 26» та Клепач С.С., посилалися на те, що станом на день подання позовної заяви статутний фонд товариства сформований частково, відповідач ухилився від внесення його частки, блокує проведення загальних зборів, не з'являючись на них, голосів іншого учасника для проведення загальних зборів учасників недостатньо. Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивачі звернулися до господарського суду з позовом про виключення Чигирина В.В. зі складу учасників ТОВ «АС-Грант 26» з огляду на ухилення від внесення вкладу до статутного капіталу товариства. В обґрунтування підстав позову позивачі посилалися на рішення Конституційного Суду України від 05.02.2014 р. № 1-3/2013, стверджуючи про відсутність законодавчого регламентування кворуму зборів, порядку їх скликання та порядку підрахунку голосів у разі вищенаведеної правової ситуації.
Місцевим господарським судом встановлено, що 22.06.2011 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про державну реєстрацію ТОВ «АС-Грант 26». В подальшому рішенням загальних зборів товариства від 17.06.2013 р., оформленим протоколом № 8, затверджено нову редакцію статуту товариства, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 19.06.2013 р.
При цьому у статуті учасники товариства, зокрема, узгодили, щовиключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, рішення з цього питання приймається, якщо за нього проголосують учасники, що володіютьу сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.Про проведення загальних зборів та порядок денний учасники повідомляються головою товариства під підпис або рекомендованим листом у строки, передбачені законодавством України, але не менш як за 30 днівдо дня проведення зборів.
Матеріали справи свідчать, що Клепач С.С. був одним із учасників товариства та на дату його державної реєстрації мав частку у статутному капіталі (фонді) товариства в розмірі1000,00 грн., що становить 50%;відповідно до матеріалів справи частку останнього на час розгляду справи не змінено.
Суд, виходячи з положень ст.ст. 89, 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 97, 140, 143, 144, 145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 52, 58, 59, 64 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), враховуючи п.п. 21, 29 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», зазначив, що вирішення питання, яке позивачі визначили як предмет позовних вимог, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, в той час як суд в силу ст. 19 Конституції України та положень ГПК України, не може підміняти орган управління товариством.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження як намагань виконавчого органу ТОВ «АС-Грант 26», так і учасника товариства, Клепача С.С., скликати загальні збори учасників товариства для вирішення питання щодо виключення відповідача зі складу учасників останнього, так і доказів щодо наявності підстав для цього (ухилення Чигрина В.В. від участі у загальних зборах товариства, а також щодо систематичного невиконання (неналежного виконання) обов'язків учасника або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства). Отже, позивачами не доведено, що відповідач порушив корпоративні права Клепача С.С. чи будь-які інші цивільні права ТОВ «АС-Грант 26», позовна вимога фактично спрямована не до відповідача, а до суду, що суперечить чинному процесуальному господарському законодавству, обраний спосіб захисту не відповідає встановленим законом способам захисту.
Посилання в обґрунтування підстав звернення з даним позовом на рішення Конституційного Суду України від 05.02.2014 р. № 1-3/2013 суд визнав неправомірним, оскільки позивачі довільно, на власний розсуд тлумачать висновки Конституційного Суду України за вказаним рішенням.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. в позові відмовлено. Рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. в апеляційному порядку не переглядалося.
Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» та статтею 148 ЦК України передбачено, що при виключенні особи з числа учасників товариства сплаті підлягає вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.
Розглядаючи спори про стягнення вартості частини майна господарського товариства, суди вивчають докази внесення учасником господарського товариства коштів до статутного фонду товариства.
Наприклад, Гагіна Н.І. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості частки майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», як корпоративного права, відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку ТОВ «Молодіжна мода ЛТД». Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.02.2014 р. у справі № 917/1816/13 позовні вимоги задоволено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. вказане рішення залишено без змін.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1996 році члени трудового колективу перукарні № 4 «Молодіжна мода» орендного підприємства побутових послуг «Роксолана» уклали між собою установчий договір про спільну підприємницьку діяльність, пов’язану із відокремленням в самостійне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю. Відповідно до п. 2 установчого договору товариство створене на добровільних засадах шляхом об’єднання частини особистого майна засновників.
06.03.1996 р. здійснено державну реєстрацію статуту ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», в якому зазначено, що члени трудового колективу перукарні № 4 «Молодіжна мода» ОП «Роксолана» в процесі виділення в самостійний суб’єкт підприємницької діяльності створюють господарське товариство у відповідності до Закону України «Про господарські товариства». Майно товариства складають основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Статутний фонд товариства створюється в сумі 2282,0 млн. крб. і розподіляється між учасниками. Зокрема, частка статутного фонду Гагіної Н.І. складає 3,7%. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність, товару та продукції, виробленої товариством, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, які не заборонені чинним законодавством України.
02.09.2009 р. Гагіною Н.І. подано нотаріально посвідчену заяву про виключення її зі складу учасників ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» та про виплату вартості частини загального майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі, належну їй частку прибутку та інші виплати відповідно до вимог чинного законодавства. 02.03.2010 р. відбулись позачергові загальні збори учасників товариства, рішення оформлено протоколом № 44, на яких, зокрема, прийнято рішення щодо задоволення заяви Гагіної Н.І. про вихід зі складу учасників ТОВ «Молодіжної мода ЛТД».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 р. у справі № 917/1816/13 призначено судову економічну експертизу з метою визначення вартості частки майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД». У висновку Харківського НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса визначено, що вартість частки майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові Гагіній Н.І. станом на 01.10.2009 р., становить 3785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» станом на 01.10.2009 р., пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові Гагіній Н.І., становить 2904,50 грн. При цьому, зазначений прибуток враховано при визначенні балансової вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті і частка прибутку (2904,50 грн.) вже входить у суму, вказану у висновку як вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу (3785,10 грн.).
Суди, з посиланням на ст. 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виходу позивача зі складу учасників товариства), ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», положення Статуту ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», враховуючи п. 30 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п. 3.7 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», дійшли висновку, що вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті Гагіній Н.І., повинна відповідати вартості чистих активів відповідача, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно частці учасника в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), тобто станом на 02.09.2009 р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 3785,10 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2015 р. підтримано правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства, яку має отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків її виплати суди застосовують відповідні положення установчих документів товариства.
У справі № 917/2116/14 за позовом Шеменкової Р.В. до ТОВ «Коста» про визначення вартості частини майна товариства та зобов'язання вчинити дії рішенням господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Коста» створено на підставі рішення зборів засновників від 30.03.2001 р. та установчого договору шляхом реорганізації Промислово-комерційного підприємства «Коста». Статутом товариства визначено, що останнє є правонаступником ПКП «Коста», засновниками (учасниками) якого є Головченко С.В. та Шеменкова Р.В.
22.06.2004 р. Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради зареєстровані зміни до статуту ТОВ «Коста», які затверджені загальними зборами засновників від 04.06.2004 р.
Статтею 4 Статуту товариства в редакції від 22.06.2004 р. та чинній на день подання позовної заяви встановлено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків його учасників створюється статутний фонд у розмірі 279029 грн. Вклади учасників до статутного фонду товариства становлять: Головченко С.В. - 226014,00 грн. або 81% статутного фонду; Шеменкова Р.В. - 53015,00 грн. або 19% статутного фонду.
У відповідності до приписів ст. 148 ЦК України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
11.06.2014 р. позивачем подана заява про вихід зі складу учасників товариства, в якій запропоновано відповідачу скликати збори учасників товариства, до порядку денного яких включити питання щодо складу учасників, вкладів учасників та розміру статутного капіталу, а також питання щодо виплати позивачу, як учаснику товариства, дійсної (ринкової) вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі (19%), а також питання щодо внесення змін до установчих документів товариства, які пов’язані зі зміною складу учасників, та їх державну реєстрацію.
Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. У Статуті товариства зазначено, що права і обов'язки учасників товариства, порядок виходу та виключення учасників із товариства, порядок відступлення учасником своєї частки (її частини) у статутному фонді товариства встановлені установчим договором згідно з діючим законодавством. Статтею 13 Установчого договору передбачено, що учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше ніж за 3 місяці до дня виходу. При виході учасника з товариства йому може бути виплачена вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.
У відповіді на заяву Шеменкової Р.В. про вихід з товариства учасник ТОВ «Коста» Головченко С.В. повідомив позивача про отримання заяви та запропонував останньому передати йому у власність шляхом продажу частку в статутному капіталі товариства, що складає 53015,00 грн., або 19% статутного капіталу. 10.07.2014 р. листом № 59 Головченко С.В. повідомив, що ТПП України проведена незалежна експертна оцінка вартості активів ТОВ «Коста», за даними якої вартість активів товариства складає 6496269,00 грн., у зв’язку з чим Головченко С.В. зазначив, що вартість частки позивача у розмірі 19% складає 1234291,11 грн. та запропонував позивачу прибути 23.07.2014 р. до ТОВ «Коста» для підготовки документів для оформлення угоди купівлі-продажу частки позивача у статутному капіталі товариства. Позивач не погодився на вказану пропозицію купити в нього частку у статутному капіталі товариства.
Суди зазначили, що якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст. 7 Закону «Про господарські товариства», але це не може бути підставою для задоволення позовних вимог про визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає сплаті у зв'язку з виходом учасника та виплатити позивачу 91349,00 грн., як вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі. Відповідно до Статуту та Установчого договору товариства виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто на час звернення з позовом право Шеменкової Р.В. не порушено. Посилання позивача на той факт, що відповідач оспорює його право на отримання у зв'язку з його виходом частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі, необґрунтовані та не підтверджені документально.
Суди дійшли висновку, що позивачем не обґрунтований факт порушення його прав в частині позовних вимог про визначення вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі і, належної до сплати у зв'язку з виходом з товариства.
Позивач посилався на можливість порушення його права у майбутньому при вирішенні питання про виплату вартості частини майна товариства. Проте, суди встановили, що зазначені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу 91349,00 грн., як вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі, належну до сплати у зв’язку з виходом з товариства протягом 12-ти місяців з моменту виходу, але не пізніше 19.06.2015 р., є передчасними та відмовили в задоволенні позовних вимог.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. в касаційному порядку не переглядалася.
Спори щодо надання інформації про діяльність господарського товариства та інші пов’язані з ними спори
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» надання акціонерам інформації про діяльність товариства є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства.
Судовою практикою підтверджено, що господарське товариство зобов’язане надати учаснику для ознайомлення лише документи звітного характеру щодо господарської діяльності товариства. Така практика узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові пленуму Верховного Суду Українивід 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Наприклад, у справі № 922/5335/14 за позовом ФО Белявцева М.О. до ТОВ «Едельвейс» про зобов’язання надати документи рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р., відмовлено в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача надати позивачу документи звітного характеру . В решті позовних вимог провадження припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ТОВ «Едельвейс» та володіє 50% статутного капіталу цього товариства. Статутом товариства передбачено, що учасники товариства мають право брати участь у керуванні справами товариства безпосередньо чи через своїх представників, мати доступ до інформації про діяльність товариства.
Позивач надіслав відповідачеві вимогу від 21.10.2014 р. про проведення ним аудиторської перевірки господарської діяльності товариства та про надання документів звітного характеру товариства за періоди 2012-2013 рр. та 9 місяців 2014 р., а саме, річних балансів; податкових звітів; звітів про фінансово-господарську діяльність товариства; протоколів ревізійної комісії, наказів, розпоряджень, рішень та інших актів органів управління товариства; належним чином засвідчену копію статуту товариства. Відповідач на цю вимогу відповів листом від 31.10.2014 р., до якого додав копії чинної редакції статуту товариства, аудиторського висновку ТОВ «Аудиторська фірма «Харків» про проведення аудиту ТОВ «Едельвейс» за 2012 і 2013 роки та фінансову звітність товариства за 2012 і 2013 роки.
Крім того, 27.11.2014 р. відбулись позачергові загальні збори учасників товариства, одним з питань порядку денного яких було визначено розгляд звіту директора товариства Зігури О.А. про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Едельвейс» за 2012 і 2013 роки. Учасниками зборів одностайно було вирішено прийняти до відома вказаний звіт, при чому жодні зауваження щодо неотримання звіту з боку присутнього на зборах представника позивача Чулова Г.В. (голова зборів) у протоколі зборів відсутні.
З огляду на отримання позивачем вказаних документів суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог та припинив провадження в цій частині на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача надати річний баланс за 9 місяців 2014 р., податкові звіти, протоколи ревізійної комісії, накази, розпорядження, рішення та інші акти органів управління товариства, суди відмовили у їх задоволенні через неправомірність та необґрунтованість, оскільки чинним законодавством не передбачено надання учаснику товариства звітності за 9 місяців 2014 р. та податкових звітів, а також інших документів (рішень) органів управління товариства, крім протоколів загальних зборів. Ревізійна комісія у ТОВ «Едельвейс» не створювалась і не працювала, у зв'язку з чим надання позивачеві протоколів такої комісії є неможливим.
Виходячи з аналізу ст.ст. 116, 200 ЦК України, ст. 88 ГК України, п. «г» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та враховуючи п.п. 36, 37 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди зазначили, що господарське товариство, якщо інше не передбачено його установчими документами, зобов'язано надавати учаснику не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, а лише документи звітного характеру. При чому така інформація та документи надаються учаснику лише для ознайомлення.
Статут ТОВ «Едельвейс», передбачаючи право учасників товариства мати доступ до інформації про діяльність товариства, не визначає порядку надання такої інформації та процедури ознайомлення його учасника з відповідними документами фінансової звітності та інформацією про діяльність товариства.
Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання ТОВ «Едельвейс» надати позивачу, як учаснику товариства, запитувану ним інформацію, що не є документами звітного характеру.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 р. підтримано правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.
Предметом розгляду у справі № 922/5336/14 була вимога учасника господарського товариства про порушення його корпоративних прав у зв’язку з неотриманням інформації щодо діяльності та проведення аудиторської перевірки господарської діяльності товариства.
Так, позивач Белявцев М.О. звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив спонукати ТОВ «Едельвейс» до проведення аудиторської перевірки. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що права позивача не порушені, оскільки директором ТОВ «Едельвейс» проведено перевірку річної фінансової звітності товариства за 2012 р. та 2013 р. у відповідності до вимог чинного законодавства, за результатами перевірки складено аудиторський висновок щодо фінансової звітності ТОВ «Едельвейс», законом або статутом товариства не передбачено проведення повторної аудиторської перевірки, доказів які б свідчили про необхідність проведення даної перевірки позивачем не надано.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2014 р. залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Белявцев М.О. є учасником ТОВ «Едельвейс», який володіє 50% статутного капіталу цього товариства, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. 03.07.2014 р. між Белявцевим М.О. (як замовником) та ТОВ АФ «Інсайт» (як виконавцем) укладений договір, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв зобов’язання надати аудиторські послуги відповідно до міжнародних стандартів аудиту та п. 2.2 переліку послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми). Відповідно до умов договору під аудиторськими послугами сторони договору розуміють послуги, а саме, завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації замовника за 2012 рік, 2013 рік та 1 півріччя 2014 року.
21.10.2014 р. позивач звернувся до ТОВ «Едельвейс» з вимогою про надання інформації щодо діяльності та проведення аудиторської перевірки господарської діяльності відповідача, а саме, завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації ТОВ «Едельвейс» за 2012 р., 2013 р., 2014 р. відповідно до МСА 4400 «Завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації». ТОВ «Едельвейс» листом від 31.10.2014 р. відмовило позивачу у проведенні аудиторської перевірки за періоди 2012 р., 2013 р. та перше півріччя 2014 р., оскільки виконавчий орган не узгоджував проведення аудиторської перевірки, а також з посиланням на те, що аудиторська перевірка за 2012 р. та 2013 р. була проведена і відсутні підстави для проведення повторної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що аудиторська перевірка ТОВ «Едельвейс» була проведена ТОВ «Аудиторська фірма «Харків», за результатами якої складений аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) від 15.09.2014 р. щодо фінансової звітності товариства за 2012 р. та 2013 р., відповідно до якого аудиторська перевірка проведена в складі: баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2012 р. та 31.12.2013 р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід); звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал за рік, що закінчився на зазначені дати; примітки до фінансової звітності.
27.11.2014 р. відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Едельвейс» у присутності учасників товариства, на яких директор звітував про результати аудиторської перевірки товариства у 2012 р. та 2013 р., про що складено протокол № 1-011/14 позачергових загальних зборів учасників від 27.11.2014 р.
В ході розгляду справи суди дійшли висновку про відсутність порушення корпоративних прав позивача, як учасника ТОВ «Едельвейс», на здійснення контролю діяльності виконавчого органу, оскільки директором ТОВ «Едельвейс» проведено перевірку річної фінансової звітності товариства за 2012 р. та 2013 р. відповідно до вимог діючого законодавства, за результатами даної перевірки складено аудиторський висновок щодо фінансової звітності товариства, а позивачем не доведено обставин щодо необхідності проведення повторної аудиторської перевірки.
З посиланням на приписи ст. 167 ГК України, ст.ст. 116, 146 ЦК України, ст.ст. 18, 63 Закону України «Про господарські товариства», п. 14 статуту ТОВ «Едельвейс» суди вказали, що за відсутності у Статуті товариства відповідних положень щодо організаційного забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників, зокрема, укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, вказані дії здійснюються товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками товариства.
Постановою Вищого господарського суду України від19.05.2015 р. підтримано правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.
Як підсумок, слід зазначити, що у справах з корпоративних спорів при розгляді вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства підставою визнання обґрунтованості вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства є доведення учасником господарського товариства факту наявності у нього прав учасника господарського товариства. Зазначена практика узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13.
При вирішенні спорів, пов’язаних з виключенням учасників господарського товариства із складу учасників товариства, суд досліджує всі обставини, пов’язані з виключенням учасника з товариства.
Судова практика у справах з корпоративних спорів стосовно надання інформації учаснику господарського товариства про діяльність господарського товариства узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», у якій зокрема вказано, що господарське товариство, якщо інше не передбачено його установчими документами, зобов'язано надавати учаснику не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, а лише документи звітного характеру. При чому така інформація та документи надаються учаснику лише для ознайомлення.
Начальник відділу узагальнення судової практики
та систематизації законодавства О.Д. Бережна
Узгоджено:
секретар першої судової палати,
суддя О.В. Ільїн
секретар другої судової палати,
суддя В.О. Фоміна
секретар третьої судової палати,
суддя В.І. Потапенко
_03_03.png)
